|
Внаслідок системного аналізу ми можемо зробити певні висновки, а саме наступні: • Поява слов'янських народів на авансцені європейської історії була запізнілою і досить повільною, їхньою прабатьківщиною було, найімовірніше, межиріччя Вісли та Дніпра. Звідти деякі з племен почали в давнину проникати на землі за Дніпром та рухатися за течією річок до Причорномор'я, Дунаю і за нього. • Першим політичним утворенням у Центральній Європі була Велика Моравія, до складу якої входили сучасна Моравія зі Словаччиною і частина Австрії до річки Дунай. • Моравський правитель Ростислав (846-870) уклав політичний та культурний союз з Візантією; союз допоміг візантійцям зупинити просування франків на Балкани, втягнути у сферу своєї цивілізації іншу нову слов'янську державу — Болгарію, поширивши свою владу на слов'янські племена майбутньої Сербії. • Нова політична й культурна сила в Моравії була надто молодою, аби нав'язати свою волю - нову державу стяли німецькі мечі та втоптали в землю копита мадярських коней (906 р.). • Краї чехів — Богемія та Моравія — входили до складу відновленої німецьким імператором Оттоном І Римської імперії (962 р.), і природно, що політичні події в Німеччині справляли глибокий вплив на життя цього народу. • Усвідомлення важливості Богемії для імперії та для наслідків боротьби за імператорський трон примусило папу поставитися до чеського короля по-іншому. Він запросив його приєднатися до партії Оттона й отримати свій королівський титул від того, хто насправді мав імператорське достоїнство та ще й користувався підтримкою папи. • Влада князя Богемії була спершу абсолютною, і він не був зобов'язаний із кимсь її ділити. Він призначав посадових осіб свого двору і правителів провінцій, утворених, ймовірно, на грунті об'єднання слов'янських племен у Богемії протягом IX-X ст. У Моравії система князівських уділів визначила специфіку поділу на провінції. • Єдиним джерелом права вважався король, який виявляв свою верховну владу, надаючи в багатьох випадках імунітет від юрисдикції своїх власних урядовців. Відтак він опосередковано санкціонував новий стан справ, обмежуючи свою власну владу • Політичному й соціальному розвитку чехів протягом XI-XII ст. перешкоджав давній слов'янський принцип, за яким країна була своєрідним уділом правлячого дому, всі члени якого мали право на участь в урядуванні нею. • Найважливіший результат розвитку iuris terrae полягав у тому, що з початку XIII ст. Чеську державу можна характеризувати як дуалістичну, оскільки політичною владою в ній було наділено не лише короля, а й привілейовані класи, що уособлювали «народ». | 