| Висновок: |
Джерела та історіографія з історії українських партій Наддніпрянщини початку XX ст. складають важливий комплекс документів політичної історії України. Вони допомагають глибше проаналізувати історичний розвиток українських земель, виявити вплив партій на формування національної свідомості українського населення, з’ясувати їхню роль у підготовці революційних подій 1917-1920 рр., виявити напрямки розвитку української політичної думки. Дослідження джерел та історіографії діяльності українських політичних партій Наддніпрянщини початку XX ст. дозволяє зробити такі висновки: 1. Не зважаючи на досить велику кількість наукових творів з історії українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. (32 монографічних дослідження і 48 статей та брошур) джерела використані не повно як за кількістю, так і з якісного боку. При їх розгляді, як правило, застосовувався описовий метод, а окремі сучасні методи джерелознавчого аналізу (групування, комп’ютерний аналіз) не використовувалися. 2. Використання сучасних інформаційних технологій, комп’ю¬тер¬них баз даних та електронних архівів українських політичних партій кінця ХІХ – початку ХХ ст. дозволило уточнити кількісні та якісні показники їхньої діяльності, виявити типове й особливе, що неможливо було зробити, спираючись лише на традиційні методи. Наявність електронних (інформаційно-комп’ютерних) архівів, цілеспрямоване використання методу групування й контент-аналізу сприяє підвищенню ефективності наукового дослідження, дозволяє більш об’єктивно і неупереджено розглянути окремі напрямки партійної діяльності минулої епохи громадсько-політичного життя України, виявити та з’ясувати пріоритети українських політичних партій на початку XX ст. 3. Документи і матеріали партійного походження складають най¬біль¬ший комплекс джерел з історії українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. Їм належить пріоритет серед інших історичних джерел, які залучаються до вивчення історії партій. Оскільки вони формувалися разом із діяльністю політичних партій, то в них знайшли відображення всі сторони партійного життя початку минулого століття, віддзеркалені суперечності й труднощі утворення організацій, еволюція політичних поглядів їх лідерів, методи й засоби досягнення поставленої мети і завдань, головні пріоритети й моральні цінності українських політиків. 4. Партійні джерела мають складну систему і власну ієрархію. Її створюють три тематичні блоки, які поділяються на ряд груп і підгруп. Кожна їх видова група і підгрупа має свої особливості та специфіку, яку необхідно враховувати при дослідженні політичної історії. Їхня джерелознавча цінність полягає у можливості реконструювати за їх допомогою діяльність організацій; відтворити коло найбільш актуальних тогочасних питань; простежити динаміку діяльності кожної української політичної партії; з’ясувати головні тенденції її розвитку та історичного поступу українського національно-політичного руху в цілому; передати кожний їхній крок від початку утворення до припинення існування; встановити ідеологічні й організаційні засади роботи. 5. Глибоке вивчення всієї системи джерел з історії українських політичних партій може бути здійснене лише на основі проведення спеціальних досліджень кожного виду джерел у галузі партійного джерелознавства. 6. При використанні джерел партійного походження в процесі дослідження історії українських політичних партій слід мати на увазі їх специфіку і типові недоліки. Їх наявність пояснюється, перш за все, тим, що творцями цих документів були безпосередні учасники національно-визвольного руху і вони часто дещо однобічно висвітлювали окремі напрямки діяльності партій, розкривали, як правило, тільки позитивні моменти у функціонуванні своєї партії, виступали іноді з необґрунтованою критикою інших політичних сил країни. По-друге, слід мати на увазі, що наявність документа, створеного в процесі підготовки до певної події, не завжди свідчить, що таке явище відбулося. По-третє, матеріали, які характеризують діяльність політичних партій збереглися не повністю. Все це ускладнює об’єктивний і неупереджений аналіз діяльності кожної окремої партії. Запорукою ефективного використання партійних джерел є комплексне вивчення документів, науковий і критичний їх аналіз, порівняння різних видів джерел. 7. Специфічний характер джерел партійного походження з історії українських політичних партій початку XX ст. свідчить про необхідність проведення спеціальних досліджень у галузі загального партійного джерелознавства і джерелознавства політичних партій різних періодів української історії. 8. Аналіз публікацій документів з історії українських політичних партій дозволяє виокремити три періоди, кожний з яких має свої специфічні риси: 1) перший – кінець XIX ст. – 10-ті рр. XX ст. – розпочався під час діяльності партій і включає, насамперед, програмові матеріали. Головним завданням даного періоду була пропаганда членами партій своїх ідеологічних поглядів із метою залучення якомога більшої кількості членів і проведення активної революційної роботи. Тому в легальній і нелегальній пресі публікувалися повні тексти документів окремих партій і деякі з них порівнювалися з матеріалами інших політичних партій; 2) другий період охоплює 20-рр. XX ст. Його особливістю є те, що до публікації джерел прилучилися науковці, серед яких були, перш за все, колишні члени партій, а тому їхні коментарі до документів, трактування деяких моментів діяльності політичних партій відзначаються суб’єктивністю. Даний період був коротким, оскільки в радянській Україні наприкінці 20-х рр., із закінченням політики "українізації”, ця тема була заборонена. В Галичині і в еміграції в той час видавалася тільки мемуарна література; 3) третій період – з другої половини 80-х рр. до сьогодення – розпочався із проголошення політики перебудови в СРСР і створення незалежної української держави, коли для дослідників були відкриті архіви і спеціальні фонди бібліотек, в яких зберігаються матеріали з історії українського національно-визвольного руху. Аналіз публікацій в Україні джерел з історії діяльності українських політичних партій за означений період дозволяє стверджувати, що обсяг їх дуже невеликий: всього кілька моновидань, які вміщують незначну частину від загального числа документів та окремі публікації, які друкувалися в додатках або в текстах наукових праць. Зовсім відсутні корпусні, серійні видання, тематичні збірки. Не перевидавалися мемуарні твори багатьох лідерів українських політичних партій. 9. Незадовільний у цілому стан видання документальних джерел з історії українських політичних партій вимагає концентрації зусиль учених та громадськості, активізації археографічної роботи в цьому напрямку, безсумнівної зацікавленості державних установ, адже в цих матеріалах збережені відомості про минуле суспільно-політичне життя України, про світочів національного руху нашої держави, про перебіг стосунків різних політичних партій – від непримиренних суперечок до конструктивних компромісів. Їх аналітичне вивчення сприятиме кращому розумінню минулого, толерантному ставленню до нинішнього, прогнозуванню майбутнього. 10. Одним із цінних джерел з історії українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. є періодична преса. В численних сховищах зберігаються різні за повнотою колекції газет, які органічно доповнюють одна одну відсутніми номерами. Їх тенденція до саморуйнування через фізичне старіння і, іноді, незадовільний стан зберігання, а також часткове розпорошення сучасних газетних фондів, ускладнює працю дослідників із цими матеріалами. Враховуючи таку ситуацію, доцільно звернути пильну увагу на збереження газет не тільки XIX – початку XX ст., але і за весь час їх існування, оскільки інтерес до них можуть виявити не лише сучасні науковці, але й прийдешні покоління українських істориків, політичних та громадських діячів. 11. На сучасному етапі, як ніколи гостро постає питання опису всіх матеріалів, що віднесені науковцями до джерел українського політичного руху (складання бібліографічних покажчиків з інформацією про місце зберігання і наявність номерів газет), об’єднання газетних фондів і надання дослідникам більшої доступності до них. Здійснити це можна лише за допомогою утворення Всеукраїнського наукового центру періодики, головною метою якого може бути зосередження копій усіх українських видань у межах власного фонду із застосуванням сучасних цифрових технологій, забезпечення доступу до них за допомогою світової мережі Інтернет. 12. Хоча джерела партійного походження складають основу аналізу діяльності українських політичних партій, а джерела іншого (непартійного) походження, виступають як допоміжні матеріали, без залучення останніх і паралельного їх аналізу з першими неможливо досягти повного, всебічного й об’єктивного вивчення українського політичного руху. 13. Створення в Україні сприятливих умов для використання в наукових дослідженнях історичних джерел з історії українських політичних партій, відхід істориків від єдиної марксистської ідеології і методології в галузі історичних досліджень дозволить більш об’єктивно розкрити зміст діяльності українських політичних партій. Разом із тим слід констатувати, що джерельна база діяльності перших українських політичних партій використана в наукових працях 90-х років лише частково. Деякі важливі джерела слабо залучені у дослідженнях. 14. Дослідниками українського політичного руху відкрита для науковців і широкого кола читачів велика кількість особистостей, що брали участь у формуванні й діяльності українських політичних партій, які заслуговують на дослідження всебічної діяльності кожного з них. Це ставить перед науковцями завдання глибокого вивчення вже відкритих і пошук ще невідомих історичних джерел, особливо таких, як особисте листування, мемуари, теоретичні та публіцистичні твори учасників українського національно-політичного руху початку минулого століття. 15. Дослідження вузлових питань політичної історії України кінця ХІХ – початку ХХ ст., стан їх вивчення з точки зору глибини й об’єктивності відтворення партійно-політичних процесів у Наддніпрянщині ще не повною мірою відповідає принципам оновленої методології, провідним тенденціям розвитку новітньої історичної думки. Всебічного вивчення потребують зокрема питання програмних засад, соціальної бази політичних партій та організацій України у зазначений період, їхньої чисельності, поширення організаційної мережі, участі у громадському житті, впливу на різні соціальні прошарки населення. 16. Довготривалий історіографічний процес нагромадження наукових знань про багатобарвну партійно-політичну історію України кінця ХІХ – початку ХХ ст. умовно поділяється на 4 великих етапи: дореволюційна історіографія, хронологічні межі якої охоплюють кінець ХІХ ст. – 1917 р.; часовий відтинок другого періоду окреслений 1918 – серединою 30-х рр.; третій історіографічний період тривав з кінця 30-х рр. до початку 90-х рр. ХХ ст.; четвертий – з 1991 р. по сьогодення. |
