|
По-перше, як і свідчить перша гіпотеза дослідження, студенти, засвоївши в дитинстві традиційні стереотипи суспільства, їх підтримують та ними керуються, спрямовуючи свої дії та дії інших у вже існуючому патріархальному порядку. Деколи виникає конфліктна ситуація (у жінок частіше, ніж у чоловіків): або з боку експектацій суспільства, або з боку експектацій індивіда. Це свідчить про існування перепон традиційних уявлень, що обмежує можливості та рамки вираження людини як особистості. Через надання статі значущої ролі, яка приписується часто через ґендерну неосвіченість (брак інформації про значення соціального конструювання ґендеру), з одного боку, та усвідомлення дискримінації, з іншого, створюється розщеплена свідомість, що визнає потребу в ґендерній рівності, пояснюючи при цьому нерівність у межах традиційних рамок. По-друге, ґендерні стереотипи нашого суспільства, що підтримуються молоддю, зумовлюють таке співвідношення нерівності, де домінуючу позицію займають чоловіки. Жінкам приписують такі характеристики та можливості, що дозволяють їм спеціалізуватись у приватній сфері, а чоловікам - у публічній. При цьому самі жінки, усупереч другій гіпотезі, визнають такий ґендерний порядок, оцінюючи себе як менш вартісних для суспільства. Тому у сфері політики й професійної діяльності жінкам, як правило, доручають виконавські обов'язки, що ізолює жінок від активної участі в суспільному житті. По-третє, традиційний ґендерний порядок зумовлює в молоді скоріше не депривацію, а незалежний елемент реальності, що часто не дає можливості розпізнати інші форми існування, у яких би цінувався індивід не за своєю статевою приналежністю й ознаками, що їй приписані, і усвідомити, що біологія не зумовлює долю ні чоловіка, ні жінки. Як і передбачалося третьою гіпотезою, серед студентів ще не зібралася достатня критична маса, яка б сприяла впровадженню неупереджених поглядів на ґендер. Якщо підсумувати установку студентів стосовно цінності ґендерної рівності: на пізнавальному рівні - нестача відповідної інформації про значення соціального конструкту; на емоційному рівні - існуюча ґендерна нерівність у декого зумовлює обурену чуттєву настанову; на біхевіоральному рівні - неготовність до певних змін, оскільки часто не вистачає попередніх компонентів: не вистачає відповідних умов на пізнавальному рівні, а на емоційному не широко розповсюджена. Як і будь-яка теорія, теорія ґендерно-статевої системи не є безперечною істиною, але вона розширює наш світогляд і є одним із кроків до більш широкого розуміння дійсності. І якщо не мотивувати населення зовнішніми чинниками - інформацією та ґендерно-нейтральними образами, що уможливлюють відкриття нових можливостей, сприяють знищенню патріархальних стереотипів, - соціальний устрій майбутнього суспільства ще довгий час базуватиметься на ґендерній нерівності, а стать залишатиметься біологічною долею, яка визначатиме ієрархічну позицію індивіда в суспільстві. | 