|
Поняття комунікація як науковий термін і галузь дослідження своїм другим народженням зобов'язана XX ст. Походить воно від лат. communicatio — повідомлення, передача, бесіда, розмова. Більше того, словники свідчать, що вивчення проблем комунікації започатковано ще за часів Платона. Як і завжди в науці, різні автори абсолютно по-різному тлумачать зміст цього поняття. Соціологи (П. Сорокін) розуміють під комунікацією взаємодію, тобто передачу соціальної інформації. Психологи (А. Леонтьев) — процеси обміну продуктами психологічної діяльності, насамперед спілкування. Кібернетики (А. Урсул) — обмін інформацією між складними динамічними системами та їхніми частинами сприймати, накопичувати та переробляти інформацію. З огляду на зазначене можемо констатувати, що комунікація є процесом передачі інформації між суб'єктами соціальної сфери суспільства. У свою чергу власне інформацію представники кібернетики (в особі одного із засновників цієї науки Н. Вінера) визначають як зміст, що отримується із зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього. Взагалі термін комунікація використовується багатьма соціальними, біологічними, технічними науками. Але у будь-якому випадку комунікація передбачає наявність як мінімум трьох учасників цього процесу: передавач — повідомлення — приймач. Таким чином вимальовується, що комунікація є різновидом взаємодії між певними суб'єктами (передавач, приймач) за посередництвом певного об'єкта (повідомлення). Зрозуміло, що йдеться про взаємодію окремих людей, груп людей, суспільства в цілому. Під комунікацією розуміють також сигнальні способи зв'язку у тварин (зоокомунікація), і не більше. Гравітаційна взаємодія, скажімо, між небесними тілами, з огляду на нинішній рівень знання суті і законів Всесвіту, не вважається на цьому історичному етапі розвитку людської цивілізації комунікаційним процесом. Можемо підсумувати, що чутки є поширеним, масовим явищем. Хоча за своїми характеристиками вони різні, джерела їх походження бувають стихійними чи навмисне сфабрикованими. Соціально-психологічні закономірності виникнення і поширення чуток здебільш збігаються: вони виникають у зв’язку з важливими для великих груп людей подіями, соціальними об’єктами (економічна реформа тощо); вони є наслідком політичної та економічної невизначеності в суспільстві, соціально-психологічної нестабільності; чутки виникають, коли бракує інформації; сприятливим чинником породження чуток є бажання людей стати свідками незвичної події чи явища. Чутки задовольняють соціальну потребу людини у пізнанні чогось чи когось, водночас вони стимулюють цю потребу, знижують невизначеність, у якій людина не може перебувати довго. Тобто, чутки роблять соціальну ситуацію суб’єктивно зрозумілішою, не тільки допомагаючи людині зорієнтуватися в ній, але й регулюючи свою поведінку, яка, відповідно до події, може змінитися. | 