| Висновок: |
Внаслідок системного аналізу структури особистості, ми можемо зробити певні висновки: • Процес становлення особистості довготривалий і складний та має історичний характер. • Особистість є вищою інтегруючою інстанцією, що керує психічними процесами. Особистість характеризується активністю і виступає не як детектор зовнішніх впливів, а як сила, що виконує активну роль у перетворенні зовнішнього світу. • Особистість – це об’єкт і суб’єкт суспільних відносин. • Структура особистості - система уявлень про особистість, що узагальнює процесуально-ієрархічні підструктури особистості з підпорядкуванням нижчих підструктур вищим, включаючи накладені на них підструктури здібностей і характеру. • Структура особистості, по Фройду, має три складові: “Воно“, “Я“, “Зверх-Я“. “Воно“ - це власне несвідоме, включаюче глибинні ваблення, мотиви і потреби. “Я“ - свідомість, а “Зверх-Я“ представлене як на свідомому, так і на підсвідомому рівнях. “Воно“ діє відповідно до так званого принципу задоволення. “Я“ орієнтується на принцип реальності, а “Зверх-Я“ керується ідеальними уявленнями - прийнятими в суспільстві нормами моралі і цінностями. “Воно“ є продуктом успадковуваного людиною від тварин біологічного досвіду. “Я“ - це, як правило, самосвідомість людини, сприйняття і оцінка нею самою власної особистості і поведінки. “Зверх-Я“ - це підсумок дії суспільства на свідомість і підсвідомість людини, ухвалення ним норм і цінностей суспільної моралі. Основні джерела формування “Зверх-Я“ особистості - це батьки, вчителі, вихователі, інші люди з якими дана людина вступила в тривале спілкування і особисті контакти впродовж життя. • В основі всіх побудов аналітичної психології лежить твердження, що цілісна психіка не може бути розкита за допомогою одного лише елементу, оскільки в психіці, крім раціонального свідомого початку присутній ще й ірраціональний несвідомий аспект. Підтвердженням тому є численні процеси і переживання в психологічному досвіді інших людей, не відповідні нашому інтелектуальному очікуванню. Як правило, наша раціональна свідомість негайно ж спростовує ці процеси і переживання. Відповідно кінцевою метою психологічної концепції Юнга виявляється збагнення життя в її зовнішньому і внутрішньому прояві в психіці людини як особливій цілісній реальності. Лейтмотивом аналітико-психологічного підходу можна вважати постулат про те, що психічний розлад характеризується роз'єднаністю особистості, тоді як психологічне здоров'я є проявом особової єдності. • Головна мета, яку переслідував Е.Берн, полягає в тому, щоб вивчити людину, проаналізувати характер її спілкування, навчити використовувати слова, думки, інтонації, вирази стосовно цілей комунікації, допомогти людині в її умінні аналізувати свої слова і вчинки, постійно осмислюючи їх істинну суть і їх сприйняття співбесідником. ТА, засновником якого був Е.Берн, є системою групової психотерапії, де взаємодія індивідів аналізується з погляду трьох основних станів “Я“. Е.Берн вважав, що кожна людина має свій життєвий сценарій, модель якого намічається в ранні дитячі роки. Відповідно до свого життєвого сценарію люди грають в різні ігри, якими заповнене в основному все життя людства. Гідність концепції Е.Берна полягає також і у тому, що вона ставить свою за мету формування щирої, чесної, доброзичливої особистості. По Берну, структура особистості також трьохкомпонентна як і у Фройда. Терміном “Я“ він позначає особу. Кожне “Я“ може виявлятися в кожен момент часу в одному з трьох станів, які Е.Берн назвав: “Дитина”, “Доросла”, “Батько”. “Дитина” - це джерело спонтанних, архаїчних, неконтрольованих імпульсів. “Батько” - педант, “голова”, знаючий, як треба себе вести і схильний до повчань. “Дорослий” - свого роду рахункова машина, що зважує баланс “хочу” і “треба”. У кожній людині ці “троє” живуть одночасно, хоча і виявляються в кожен момент поодинці. Зв'язок з фройдівською тріадою (“Я”, “Воно” і “Зверх-Я”) незаперечний. Головна відмінність полягає у тому, що “Дитина” в людській душі не зводилася у Берна до несвідомих ваблень. Це не початкова, біологічна за своєю природою сила (як “Воно“ у Фройда). Дитина є результат безлічі взаємодій, починаючи з раннього віку, тому він сам вже в певному значенні є соціальним продуктом. Змінювалося у Е.Берна (па порівнянню з фройдівською) і трактування інших компонентів структури “Я“. Проте спадкоємність зберігалася, тому ідеї Е.Берна можна безпомилково віднести до психоаналітичної, фройдівської традиції в психології. • Інтереси і мотиви, схильності і здібності, характер і темперамент, ідеали, ціннісні орієнтації, вольові, емоційні і інтелектуальні особливості, співвідношення свідомого і несвідомого (підсвідомого) і багато що інше - психологічний портрет особистості. |
