Внаслідок аналізу даної проблеми, ми можемо зробити певні висновки, а саме такі: Задля того, щоб отримати фінансову підтримку Росії певні кола почали себе і свій народ називати не русинами, а росіянами, далі заявили, що вони вже є частиною не великого українського, а великого російського народу. Їх за це стали називати русофілами, або москвофілами. Ідеологія тогочасних галицьких москвофілів базувалася на трьох стовпах: 1) Київ – центр давньоруської культури та державності; 2) Після занепаду Києва усередині XIII ст. цей центр перемістився в Москву; 3) Увесь час галицькі землі були відірвані від загальноруського процесу і перебували у польському полоні і тепер прийшла черга надолужити відставання - запозичити готову російську культуру та доповнити її місцевими галицькими елементами. Москвофіли - реакційна суспільно-політична течія. У своїй політиці вони орієнтувалися на російський царизм. Зміст їх політики: утвердження недоторканності існуючого ладу з усіма залишками кріпосництва, неприйняття багатьох сторін капіталізму країн Заходу. Москвофіли об'єднували консервативну інтелігенцію, духовенство та сільську буржуазію. Галицькі москвофіли заперечували існування українського народу, як окремого етносу, зараховуючи, як наддніпрянців, так і галичан, до „єдиного великоруського народу”. Вперше публічно це було заявлено у 1866 р. на шпальтах таємно фінансованої Петербургом газети „старих русинів”. Народовецька преса значно більше наголошувала на національно-культурній окремішності українців від росіян. Як писав сучасник, поруч з окликом «ми не Поляки!», народовці демонстративно проголосили «ми теж і не Москалі!». До середини 80-х років XIX століття москвофіли утримували провідні позиції у галицько-руському таборі. Москвофіли організовували культурно-освітні товариства: "Общество русских женщин в Буковине", "Общество русских студентов Карпат" та інші. Вони запевняли, що українського народу і української мови взагалі не існує, а є тільки єдиний російський народ і єдина російська мова. Збройна боротьба українського народу за державну самостійність у 1918-20 рр. завдала галицькому москвофільству давнього типу смертельний удар. |