1. Історичний екскурс
1. Становлення адміністративного судочинства на теренах України
2. Міжнародний досвід у сфері адміністративного судочинства
3. Висновок
2. Проблеми теорії та практики запровадження адміністративного судочинства в Україні
1. Проблеми теорії адміністративного судочинства в Україні
2. Проблематика в аспекті використання норм Кодексу адміністративного судочинства України
3. Висновок
ВИСНОВОК
Адміністративне судочинство стало нормою життя в багатьох європейських країнах. В Україні до цього часу не існувало в повному обсязі засобів захисту фізичних осіб у відносинах з адміністративними органами. І одна з причин такого явища - ставлення до судової влади не як до захищаючої, а як до репресивно-караючої. Натомість діяльність адміністративних судів спрямована не на покарання протиправної поведінки, а на поновлення законного стану. І пріоритети адміністративного судочинства лежать у сфері захисту прав людини і громадянина, а не держави.
Кодекс адміністративного судочинства України покликаний створити належний правовий захист, шляхом створення дієвого адміністративного суду загалом. Саме адміністративний суд має найбільше відповідати принципам незалежності та неупередженості. Підвищення ефективності правосуддя, коли можна оскаржити до суду всі рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб‘єктів владних повноважень, має дати впевненість громадянам та юридичним особам, що їхні права і свободи, можливості у сфері здійснення повноважень, права економічного і соціального характеру, виборчі права та інші можна захистити в суді. Не варто забувати, що адміністративне судочинство є яскравим прикладом, а в майбутньому і дієвим засобом впливу на бюрократію в Україні.
Адміністративний суд виступає в ролі арбітра між громадянином і владою, стає гарантією рівності прав громадянина і держави. Тобто адміністративне судочинство фактично скасовує нерівність між державою і громадянином, оскільки процесуальні права й обов‘язки в обох сторін при розгляді адміністративної справи рівні.
Підсумовуючи наведений аналіз, слід зробити висновок, що існує очевидна необхідність доопрацювання концептуальних та істотних положень чинного Кодексу адміністративного судочинства України з метою внесення до його змісту найближчим часом системних уточнень, які б ґрунтувалися на засадах оновленої вітчизняної адміністративно-правової доктрини та наслідків виробленої практики. При цьому особливо важливо, щоб усі ці заходи були спрямовані на утвердження в національній правовій науці і практиці сучасних європейських цінностей і наближення новоствореної системи адміністративної юстиції, а з нею і адміністративного судочинства до стандартів, що нині панують у демократичних країнах світу.