Як ми зазначали на даний час, адміністративне судочинство та адміністративний процес є новими явищами для українського правосуддя. Проблематика адміністративного судочинства та порядку його реалізації в Україні мало досліджена, оскільки у сучасних наукових працях увага приділялась лише питанням необхідності утворення та функціонування адміністративних судів в Україні.

Найгострішими питанням після прийняття КАСУ, що обговорюється в юридичних колах, навколо якого точаться жваві наукові дискусії, є розмежування повноважень по розгляду спорів між існуючою вже без малого 15 років системою господарських судів України і лише починаючою формуватися системою адміністративних судів.

Основною метою магістерської роботи було вироблення теоретичних висновків щодо окремих правових аспектів застосування Кодексу адміністративного судочинства України, окреслення найсуттєвіших проблемних питань, які виникають у площині розмежування адміністративної і господарської юрисдикції, і практичних рекомендацій стосовно шляхів їх вирішення.

Для досягнення поставленої мети в магістерські роботі були вирішені наступні завдання:

розкрито основні положення Кодексу адміністративного судочинства України;

охарактеризовано організацію адміністративного судочинства в Україні

досліджено теоретичні засади детермінації категорії "публічно-правовий спір” та зміст, вкладений у це поняття розробниками Кодексу адміністративного судочинства України;

дана характеристика господарському судочинству в системі права Україні;

розкрита сутність, види та правову характеристику господарських спорів;

проаналізовано вплив термінологічних розбіжностей на обсяг компетенції (повноважень) адміністративних судів;

з’ясовано суть матеріального критерію розмежування юрисдикції адміністративних і господарських судів в цілому і стосовно окремих категорій спорів;

здійснено правовий аналіз реалізації суб’єктного критерію при вирішенні питання підвідомчості справ адміністративним чи господарським судам;

вказано на основні проблемні питання, що виникають у правовому полі розмежування адміністративної та господарської юрисдикції, сформулювати пропозиції стосовно шляхів їх вирішення;

охарактеризовано існуючі проекти законів та рекомендації щодо розмежування компетенції адміністративних та господарських судів.

Кодекс адміністративного судочинства України, який чинний з 1 вересня 2005 року, визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Проведене дослідження, яке мало на меті аналіз певного кола правових питань щодо застосування норм процесуального законодавства України, зокрема тих, що виникають з приводу розмежування адміністративної і господарської юрисдикції, дало змогу зробити певні висновки, котрі полягають у наступному.

Відповідно до ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції визначається посередництвом використання поняття "публічно-правовий спір”. Застосування цього широкого за змістом і нового для українського законодавства терміна, без конкретизації жодних його ознак, створює умови для неоднозначного розуміння основоположних правових категорій, а отже, справляє негативний вплив на практику правозастосування. Тільки цим термінологічні розбіжності КАС України, на жаль, не вичерпуються. Вважаємо неможливим чітке окреслення обсягу компетенції (повноважень) адміністративних судів в ситуації, коли у визначенні справи адміністративної юрисдикції однією із сторін називається "орган виконавчої влади” або його "посадова чи службова особа” (ч. 1 ст. 2 КАС України), а вже в п. 7 ст. 3 КАС України до кола обов’язкових учасників публічно-правових спорів віднесено, "орган державної влади” та його "посадова чи службова особа”. Ще більш ускладнює ситуацію зафіксована така ознака суб’єкта владних повноважень, як здійснення ним владних "управлінських функцій”.

У науковій літературі, присвяченій проблемам цивільного і господарського процесу, можна зустріти два критерії, оперуючи якими, законодавець здійснює розмежування юрисдикції – матеріальний і суб’єктний. Використання матеріального (предметного) критерію передбачає, що певні суди розглядають спори по певних правовідносинах незалежно від їх суб’єктного складу.

Отже, при віднесенні окремих категорій справ до компетенції адміністративних судів засто­совується виключно предметний критерій. Більше того, слід наголосити, що саме предметний критерій (публічний характер спору) є визначальним при вирішенні питання про підвідомчість, оскільки, наприклад, суб’єктний склад справ, що виникають з господарських або цивільно-правових та адміністративних договорів може бути однаковим, проте відповідні спори слід розглядати в порядку різного судочинства.

Таким чином, для того, щоб визначити підвідомчість спору, достатньо встановити характер правовідношення, з якого він виник. І ось на даному етапі ми стикаємося з проблемою існування правовідносин, що одночасно включають як елементи публічно-правових (адміністративних), так і приватноправових. З визначення підвідомчості справ адміністративних і господарських судів видно, що є точки зіткнення, а, отже, є можливості для вибору суду, в якому розглядатиметься справа з «спірною підвідомчістю», а це може спровокувати ухвалення різних рішень з аналогічних справ судами різної спеціалізації, що неприпустимо в правовій державі.

Одним із можливих шляхів вирішення проблеми розмежування юрисдикції господарських і адміністративних судів та забезпечення однозначного застосування законодавства (як процесуального, так і матеріального) при судовому розгляді цих справ є внесення змін в законодавство, щоб остаточно встановити межу між підвідомчістю спорів, зокрема, доповнити частину другу статті 17 КАС України і встановити, що компетенція адміністративних судів не розповсюджується на спори між суб’єктами владних повноважень і суб’єктами господарювання, що виникають з господарської діяльності. Це значить, що спори, які виникають з правовідносин, врегульованих нормами податкового, митного і земельного права, не розглядатимуться адміністративними судами.

Насамкінець, зазначимо, що проблеми розмежування адміністративного та господарського судочинства ще не до кінця вирішені. Постійно ведуться роботи у напрямку пошуку оптимальних шляхів розмежування двох систем судочинства. Зокрема, народними депутатами був поданий на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін та доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України та Господарського процесуального кодексу України щодо розмежування компетенції адміністративних та господарських судів», а Президія Вищого господарського суду України від 15.05.07 № 05-3/318 розробила проект рекомендацій «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».