ВИСНОВОК

Отже, державна реєстрація суб’єкта господарювання – процес легітимізації такого суб’єкта, що здійснюється шляхом включення (внесення ) запису про суб’єкта в державний реєстр з видачею зареєстрованому суб’єкту офіційного свідоцтва про державну реєстрацію.

Відносини у сфері державної реєстрації суб’єктів господарювання регулюються ГК України, ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV та іншими законами і нормативно-правовими актами

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи — підприємця, якщо інше не передбачено законом. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановленно законом, і вказується в її установчих документах. Окремі види суб`єктів господарювання, що мають особливий статус, реєструються в інших органах за спеціальними процедурами, визначеними законом.

Документом, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи — підприємця є свідоцтво про державну реєстрацію.

Відомості про державну реєстрацію всіх суб`єктів господарювання включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) — це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

У процесі державної реєстрації кожному суб’єкту підприємницької діяльності надається ідентифікаційний код.

Законодавство України розмежовує державну реєстрацію юридичної особи і фізичної особи-підприємця.

ГК України (ч.3 ст.58), а також ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначають вичерпний перелік документів, що подаються для державної реєстрації суб’єкта господарювання – юридичної особи.

Державний реєстратор зобов’язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

Ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» містить підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

Проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи здійснюється за процедурами як для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Процедура державної реєстрації суб’єктів господарювання – громадян, які мають намір вести підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, однакова для всіх суб’єктів – фізичних осіб (у тому числі іноземців та осіб без громадянства). Для державної реєстрації суб’єктів - фізичних осіб Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV передбачено спрощену процедуру та скорочений вичерпний перелік документів, що подаються до органу державної реєстрації заявником.

Законом чітко передбачено підстави для залишення документів без руху, для відмови у проведенні реєстрації, встановлено заборону вимагати у заявника документи, які не передбачено законом для проведення реєстрації.

Обов’язковою є реєстрація змін до відомостей про суб’єкта підприємницької діяльності.

Припинення суб’єктів господарювання може здійснюватися у добровільному і примусовому порядку відповідно до рішення власника або уповноважених ним осіб, засновників суб’єкта господарювання або їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, - за рішенням суду. Стосовно суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм «уповноваженими особами» на прийняття рішень про їх припинення будуть, наприклад для державних підприємств – міністерства, відомства; для казенних підприємств – Кабінет Міністрів України. Державна реєстрація припинення суб’єкта господарювання є обов’язковою як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб-підприємців.

Отже, державна реєстрація проводиться зметою забезпеченя державного обліку всіх суб`єктів господарювання, збір та підтвердження достовірних даних про їх правове, майнове та організаційне становище, здійснення первинного контролю за легітимністю виникненя, зміни та припиненя правового статусу суб`єкта господарювання, запобігання неправомірному використанню суб`єктом – юридичною особою у своїй назві найменувань державних органів та органів місцевого самоврядування та похідних від них найменувань, найменувань вже зареєстрованих суб`єктів, чітка ідентифікація (індивідуалізація) суб`єкта у господарському обороті, отримання суб`єктом господарської компетенції.