ПРЕДМЕТ: УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
ВИД: ДИПЛОМНА РОБОТАЗАХИСТ: 2007 СТОРІНОК: 68
ЦІНА: ДОГОВІРНА ____________________________________________________________________ ЗАМОВЛЕННЯ РОБОТИ: ЛЮБОМИР. ТЕЛ. 067-344-80-85 АБО 066-547-01-87 ЕМЕЙЛ lmyhayluk@bigmir.net СКАЙП lmyhayluk ___________________________________________________________ Вступ
Розділ І. Історична зумовленість типу художнього мислення та індивідуальний стиль письменника 1.1. Загальна характеристика індивідуального стилю письменника 1.2. Стиль літературної доби та особа автора
Розділ. Тарас Мельничук: творчість та еволюція стилю в контексті розвитку української літератури 2.1. Творче кредо та світоглядні позиції Т.Мельничука 2.2. "Несімо любов планеті” – перша збірка поета 2.3. Складний поетичний світ Т.Мельничука в збірці "Князь роси” 2.4. Системний аналіз збірки «Чага»
Висновок
Список використаної літератури
___________________________________________________________ Вступ Його називали генієм. І друзі, й вороги. Він відійшов у березні, і відтоді ось уже кілька років згадують його хіба наприпочатку весни та ще наприкінці серпня, коли народився. Згадують ті, кому випало свого часу бодай трохи з ним поспілкуватися, ті, кому пощастило в неймовірному 1990-му знайти невеликим накладом видану в "Молоді” його книжку "Князь роси”, ті, кому вдалося випросити у друзів та знайомих цю книжку на одну ніч почитати… Тараса справді мало обходила доля своїх текстів. Ні, як і кожен поет, він мріяв бачити їх опублікованими, знати, що вони прочитані, але як і кожен, в кому поет більший за будь-які інші іпостасі й позиції, з легким серцем випускав гуляти по світу листочки зі своїми текстами, майже не зберігаючи їхні бодай копії в себе. З легкістю роздаровував наліво й направо ті клапті паперу чи клапті душі, і щастя, якщо вони потрапляли до рук таким людям, як поет Іван Малкович, який вчинив без перебільшення громадянський подвиг, обвівши навколо пальця ще досить грізну тоді цензуру, і скориставшись своїм службовим становищем редактора "Молоді”, видав "Князя роси”. А скільки тих аркушів потрапило до рук зовсім інших людей… …Воля. Я на знаю жодного іншого поета, навіть серед в’язнів російських (давайте називати речі своїми іменами – саме російськими вони завжди були в тій імперії) концтаборів, окрім Тараса Шевченка і Тараса Мельничука, яким би так залежало на цьому понятті. Доходило до того, що поет не міг жодного слова написати на будь-якому аркушикові паперу, окрім абсолютно білого, без жодних розграфлень. Особливо ж ненавидів традиційні школярські зошити в клітинку: ці клітинки видавалися йому ґратами, а перенести видиво вірша за ґратами – це було понад його людські сили. Більше того: саме через це надлюдське (а може людське і має бути саме таким) відчуття волі Тарас ув останні роки життя дуже різко заперечував традиційну силабо-тонічну форму віршування і навіть риму як таку, твердячи, що ця техніка зачиняє поезію в шори, як птаху в клітку. Визнавав лише верлібр – вільний вірш. У своїх роздумах про те, що є поезією і якою вона апріорі є, він доходив автентичних первнів, не стилізуючи на догоду модам під фолк своєї стилістики, а, як це давалося хіба Федеріко Ґарсія Лорці, природньо поєднуючи живу народну семантику й енергію образів з неабиякою постмодерною віртуюзністю. Більше того: він доходив розуміння, що записаний текст є втрачанням поезії, природньою формою життя якої є тривка, неповторна мить. Так він творив неймовірні оповіді, часто на один і той же сюжет, але насправді щоразу інші. Під час першої моєї зустрічі з Тарасом він розповів неймовірну поетичну історію про Шевченка, який прийшов до нього в тюремну камеру і врятував його від самогубства. Згодом мені ще кілька разів доводилося чути Тарасові перекази на цей же сюжет, і щоразу вони були різними, як і враження від них. Відтак, хтось із літературознавців записав цю Тарасову оповідь на диктофон, скурпульозно розшифрував запис і опублікував у журналі "Сучасність”, – вона була ще іншою, але без Тарасового голосу, без того природного надриву його інтонації багато втрачала… У його віршах природа й справді така ж виразна й самодостатня, як сама по собі; а ще тут так само часто, як і в ще не дорубаному карпатському лісі, можна зустріти затоптану грубим чоботом квітку, зламану гілку, напівзрослу мохом бляшанку біля купи сухого ріща; а ще кожен з поетових образів, як і кожен з образів нерукотворного карпатського лісу, напоєний дивовижним відчуттям глибини міфопоетичного буття, нерозривної єдності всього живого й відторґнення всього штучного. Таким світом (а не в такому світі) споконвіку жили гуцули, і це неймовірне відчуття передалося йому з глибин роду. Тарас і справді був дивовижно не схожий на інших людей – і в житті, і в поезії. Перед врученням йому Шевченківської премії міліція ледве не заарештувала його на сходах палацу "Україна”, прийнявши за бомжа, і лише випадкове втручання когось із "маститих”, що проходив мимо, змогло остаточно переконати "правоохоронця”, на яких реакція в Тараса після тюремних нар була однозначною, що перед ним справді той самий геніальний поет, якого саме сьогодні в цьому палаці пошановують. Метою дипломної роботи є дослідження становлення та розвитку стильової домінанти Тараса Мельничука. Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі поставлені такі завдання: охарактеризувати основні засади індивідуального стилю письменника та стиль літературної доби; висвітлити творче кредо та світоглядні позиції Т.Мельничука показати еволюція стилю Тараса Мельничука в контексті розвитку української літератури від його першої до останньої збірки. Головним змістом роботи є дослідження еволюцію стилю в творчості Тараса Мельничука. Предметом дослідження є творчість Тараса Мельничука. Об’єктом дослідження є поетичні твори письменника. Методи дослідження: описовий, порівняльний, структурний, метод аналізу та синтезу. Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.
| 