Метою дипломної роботи було системне дослідження замовляння та його лексико-символічного контексту, що дає змогу реконструювати основні напрямки ритуалів українців, а також їх концепцію, акціонально-вербальну символіку.

Відповідно до мети роботи були вирішені наступні завдання:

- розкрито природу та сутність символу;

- проаналізовано особливості замовлянь як одного з жанрів фольклору;

- охарактеризовано семантику символів українських замовлянь.

Проаналізувавши специфічні особливості замовлянь та охарактеризувавши лексико-символічний контекст українських замовлянь, використовуючи фольклорні матеріали, зробимо наступні висновки.

Символіка - поняття загальнолюдське і національно-специфічне, етногенетичне. Дослідження саме останнього аспекту символіки надзвичайно актуальне, особливо - всебічне вивчення первісної символічної системи та її еволюції в генетично архаїчних тисячолітніх етносів. А саме такою і є українська система символічного відображення світу. Вона належить до найдавніших і найбагатших систем традиційної культури на планеті.

У символі за міфологічним змістом була прихована найпотаємніша істина, яка зберігалася впродовж віку. Символ відтворював найважливіші питання людської культури, він був основною точкою зібрання всіх енергій образу світу.

Символічні комплекси, що були сформовані міфологічною традицією давніх українців, входять в мовну тканину нового мистецтва. Проте їхня смислова значимість змінюється: із сформованих міфологією і релігією утворень, спрямованих на розкриття вищих істин та ідей, вони стають або концентрованим вираженням загальнокультурного, духовно-практичного досвіду, або стилістичними символічними формулами, які можуть послужити основою для нових ідеалів та ідей.

Замовляння - символ образного втілення природи; гармонійного співжиття людини з природою; єднання людини з Космосом; сили вимовленого слова; засобу убезпечення від злих сил, зурочення тощо. Із давніх часів людина була тісно пов'язана з природою, поклонялася їй. Пошанування сил землі і неба увійшло в плоть і побут, у повсякденне життя людей.

Замовляння є одним із найдавніших фольклорних жанрів. Відомі ще ассиро-вавилонські, давньоіндійські, давньоєгипетські, шумерські замови-заклинання. Замовляння були необхідною складовою архаїчних міфів і ритуалів народів Африки, Австралії, Сибіру. Магічні й заклинальні формули виявлено навіть на найпростіших піктограмах, що були поширені в Індонезії та у північноамериканських індіанців.

Замовляння є частиною української народної культури із власною візією космосу і людини, яка відмінна від подібних уявлень цивілізованого Заходу. Тому без окреслення основних аспектів цієї візії розуміння більшості наших вірувань, пов’язаних із замовляннями, по суті, неможливе. Прикладом цього може бути народна медицина, яка в давнину майже цілком спиралася на уявленнях про світ та його сили, бо своє здоров’я давня людина безпосередньо пов’язувала зі сферою вірувань.

Співвідносно із іншими жанрами фольклору замовляння мають езотеричний характер, тобто герметичніший, таємніший на противагу іншим жанрам, де магічні елементи, наприклад, у календарно-обрядових практиках, які виконуються колективно, мають скоріше езотеричний характер. Тому ми можемо говорити, що замовляння стоять дещо осібно від інших фольклорних практик, хоча це і не означає, що вони випадають із цілісної системи.

Міфологізм є основною одиницею текстів замовлянь. Інтерпретація образного компоненту лексичного значення є базою для формування додаткових коннотацій лексико-семантичної структури слова, а виявлення специфіки лексико-семантичної структури лексики замовлянь дозволяє класифікувати її як приватний прояв унікальності фольклорної лексики східно-слов'янських народів.

Процес міфологізації відбувається у специфічному "міфопоетичному культурному середовищі, яке визначається особливим типом світобачення і світорозуміння, – боротьбою конструктивного космічного принципу з деструктивною хтонічною стихією в описі етапів послідовного створення і становлення світу”. Тексти лікувальних замовлянь в цьому аспекті аналогічно до етіологічних міфів складаються з двох основних частин. Перша – описує прояв хвороби і характеризується процесом її пошуку і впізнання, друга частина складається із судження позитивного характеру – знешкодження і послідовного висилання-знищення хвороби. Міфологізація хвороб відбивається також у специфіці їх текстового зображення: у замовляннях вони змальовуються як потойбічні істоти, які бувають видимими чи невидимими, можуть розмовляти, боятися вогню, води, їх можна налякати тощо. З уявленнями про об’єктивну сутність хвороби пов’язані прийоми її знешкодження.

Одним з важливих елементів лікувальної магії є визначення моделі поведінки хворого після його одужання. Через участь у сеансі лікування хворий має стати здоровим, тому на час переходу з одного стану в інший його поведінка (як лімінальної особи) чітко регламентована. Як правило, заборонялось впродовж трьох чи семи днів позичати щось з хати, сваритись, мати статеві відносини, давались певні рекомендації стосовно режиму харчування.

Міфологічна семантика межі проявляється у ритуалах, пов’язаних з важливими подіями життя людини: народженням, хрещенням, весіллям, смертю, хворобою/одужанням. Крім візуальних засобів, наявність межі позначали вербально, шляхом замовлянь і заклинань, які слугували магічними оберегами її недоторканості. Акт магічного зцілення можна розуміти як нове народження, що досягається символічним проходженням через смерть. Хворий, подібно до ініційованого, знаходиться на межі (часовій, просторовій), де відбуваються відповідні ритуали. Про семантичні особливості замовляння як ритуально-словесного уособлення межі свідчить також і час їх виголошення.

Магічне лікування передбачає вплив на психіку людини.

Основні види традиційного лікування проявляються у мотивах: звертання до вищих сил і міфологічних персонажів; магічного знешкодження хвороб; символічної зміни подоби хворого (одягання навиворіт сорочки, називання його іншими іменами, уявне посмертне відспівування); констатації абсурдності хвороби (рубання каменя, молотіння залізного жита, наявність зубного болю у мертвого, зустрічі трьох братів – ведмедя, морського каменя, зайця, покійного, місяця тощо).

Кожен мотив замовляння є динамічним за своєю природою, він реалізується в образах, які мають семантичне навантаження.

Процес одужання пов’язаний з есхатологічними уявленнями, символічним проходженням через смерть.

Тексти лікувальних замовлянь подібно до етіологічних міфів складаються з двох частин – пошуку/впізнання хвороби та її знешкодження.

Міфологізація процесу лікування проявляється також в участі позитивних міфологічних персонажів, які уособлюють боротьбу з силами зла – хворобами.

Картини потойбічного світу проявляються у мотивах подорожі, сну, переправи, наведення мостів, обрядових містеріях тимчасового вмирання.

Використання числової символіки сприяє створенню відповідних смислових шаблонів, які створюють зразки для кращого запам’ятання і виконання текстів.

Космологізація людини передбачає існування відповідних рівнів – нижчого і вищого, що сакралізує в цілому процес традиційного лікування і сприяє втаємниченню інтимних сфер її існування.

Сакралізація процесу замовляння як обряду пронизує його формальну структуру, в тому числі синтаксичну організацію, і проявляється у нероз’ємній єдності змісту і форми.

Проблема вивчення традиційної вербальної медицини не вичерпується обсягом даної роботи. Комплексний підхід дослідження світогляду українців на прикладі замовлянь пропонує залучення до обговорення теми широкого кола фахівців – етнологів, філософів, мовознавців, істориків, що сприятиме поглибленню знань у сфері народних звичаїв, магії і ритуалів, дозволить прослідкувати оригінальність символіки замовлянь, визначить їх місце у контексті східнослов’янської міфології та фольклору.

Серед українського уснопоетичного образного розмаїття яскраво виділяється зооморфна символіка. Вивчення цієї символічної системи є актуальною проблемою української фольклористики, адже така робота дасть змогу простежити розвиток етносвітогляду від міфологічного світосприймання до сучасної нам епохи естетизації міфологем, трансформації їх у поетичні образи.

Тварини - найуніверсальніші учасники образної системи фольклору, навіть такі характеристики як колір і форма в них мають динамічний характер (зміна масті, форми на різних стадіях розвитку). Тому особливої ваги набуває сьогодні дослідження образів тварин - виразників традиційного символічного значення, сформованого та закріпленого протягом тисячоліть.

Символи Води i Вогню лягли в основу давнiх вiрувань та етнiчної культури. Якщо ця символiка ранiше вважалася пережитком минулого, то сьогодення переконало нас, що давнi таємницi символiв виявляють вплив на сучасне життя i спонукають замислитися про майбутнє. Старi, багаторазово iнтерпретованi символи Води i Вогню зустрiчаємо в сучаснiй поезiї, молодiжному мистецтвi, кiно тощо.