ЗАМОВЛЕННЯ РОБОТИ:
ЛЮБОМИР. ТЕЛ. 067-344-80-85 АБО 066-547-01-87
ЕМЕЙЛ lmyhayluk@bigmir.net
_______________________________________________________________
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІМІДЖУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
1.1 Інституційний характер державної служби
1.2. Поняття "імідж": семантичні аспекти та передумови виникнення
1.3. Характеристика змісту та структури іміджу державної служби
РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ІМІДЖУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
2.1. Основні етапи розвитку державної служби в Україні
2.2. Криза іміджу державної служби
2.3. Світова практика формування іміджу державної служби
РОЗДІЛ 3
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
3.1. Основні характеристики іміджу державної служби на сучасному етапі розвитку України
3.2. Шляхи подолання кризи іміджу державної служби
У висновках наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні іміджелогічних аспектів державної служби в контексті функціонування розвитку державного управління в Україні. На підставі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації:
Відсутність у вітчизняній науці обґрунтованного визначення поняття „імідж державної служби” зумовлена складнощами загальноприйнятого розуміння державної служби як такої та множинністю концептуальних підходів до поняття "імідж". Серед існуючих тлумачень сутності державної служби корисним є підхід, що розкриває її інституційний характер – як особливий інститут державних послуг, на який покладається реалізація різноманітних державних завдань та забезпечення інтересів громадян, забезпечуючи тим самим взаємодію держави та суспільства. Поняття іміджу не тотожне образу, авторитету, престижу, стереотипу, репутації, проте знаходиться з ними у кореляційному зв’язку. Зокрема, імідж можна розглядати як стереотипізований образ, як одну із форм прояву авторитету, визначається і визначає престиж, при цьому позитивний імідж ніколи не побудується на поганій репутації, яка формується спеціальними зусиллями на результатах конкретної діяльності. Відтак, імідж державної служби є комплексним уявленням про державну службу, що складається на основі збереженої у пам'яті інформації про її візуально-вербальний, діяльнісний та емоційний образ, може змінюватися відповідно до зовнішніх обставин, і що в цілому визначає ставлення населення до держави.
Імідж державної служби – це не лише сукупність іміджу державних службовців, що забезпечують виконання її функцій. Державна служба, окрім особливого виду суспільної діяльності, є складною системою у складі інших структур, тому її сукупний образ потребує комплексного розуміння структури іміджу. Результативне формування іміджу державної служби повинне враховувати принаймні три виміри його структури. По-перше, – з точки зору суб’єктності, носія образу – імідж державної служби формують імідж державного службовця, імідж державної установи, імідж держави; з точки зору змістовного наповнення цього образу визначальним є візуально-вербальний (зорові та слухові відчуття, що формують уявлення про об’єкт), діяльнісний (оцінка результативності та ефективності державно-службової діяльності) та емоційний (стереотипи, психологічні установки, деякі емоційні "подразники", що апелюють до позасвідомого сприйняття образу) компоненти. По-друге, імідж державної служби водночас поєднує статичні компоненти, які важче піддаються змінам (насамперед, емоційна, нераціональна складова іміджу), та складові, котрі можна трансформувати у бажаному напрямі (візуально-вербальні та діяльнісні чинники – піддаються зусиллям оптимізації). По-третє, імідж державної служби є одночасним результатом стихійного впливу об’єктивних факторів (характеристики, задані особливостями історичного та політичного розвитку) та цілеспрямованого конструювання (механізм формування іміджу включає визначення потреб та запитів суспільства, адекватний вибір комунікаційних каналів та побудови повідомлень, які безпосередньо поступають від державної установи до ЗМІ).
Імідж державної служби є результатом впливу не тільки сучасних соціально-політичних процесів, але й усіх попередніх етапів реформування системи державного управління в Україні. Історичний аналіз основних етапів становлення української держави свідчить, що образ інституцій, на які покладалися функції державної служби, формувався під впливом іміджу самої держави, визначався особливостями її політичних форм, режиму тощо. Історично сформованим стереотипом державної служби у пам'яті українського суспільства є негативний образ чиновника, не зацікавленого в результативності своєї роботи, не мотивованого у наданні якісних послуг населенню, з орієнтуванням сумлінного служіння правителю – князю, імператору, партії тощо. Проте відтворений негативний образ службовця-чиновника не відповідає сучасним напрямкам формування української держави, що породжує явища кризи іміджу державної служби. Криза іміджу державної служби сучасної України, пов’язана з труднощами складного процесу іміджетворення: одночасного конструювання позитивного образу державної служби як суспільно-орієнтованої інституції демократичної держави та подолання історично успадкованого негативного стереотипу державної служби – бюрократичної системи з жорсткою ієрархією, підпорядкуванням та чинопоклонство, яка міцно законсервувалася в системі державного управління, незалежно від історичних подій на території української держави. Важливо, що даний образ поширюється на всю систему сучасної державної служби і істотно перешкоджає впровадженню конструктивних заходів позитивного іміджетворення. Названа криза породжена несумісністю двох площин української реалії: з одного боку, спроби реформування системи державного управління від корумповано-бюрократичної моделі до демократичної, соціальної, правової держави, з утвердженням і забезпеченням прав людини і громадянина; з іншого боку, стійкість організаційної культури з домінуванням цінностей бюрократизму, чому сприяє відсутність належної правової бази та ефективного механізму контролю за дотриманням нормативної складової державної служби в Україні.
Імідж державної служби не є абстрагованим явищем, оскільки активно здійснює вплив на різні елементи політичної системи суспільства, чим стверджує свою державотворчу позицію. Функціональне і статусне значення іміджу державної служби полягає у тому, що він є одним із показником довіри суспільства до влади, є однією з складових іміджу держави, критерієм оцінки суспільством ефективності управлінської діяльності, перетворень, що проводяться державою, сприяє також стабілізації соціально-політичної ситуації, підвищує рівень взаємодії державних структур і громадянського суспільства, покращує соціальне самопочуття державних службовців, якість роботи державного апарату, імідж державної служби, є одним із факторів успішної реалізації державних реформ та проведення внутрішньої та зовнішньої політики загалом. Турбуючись про імідж держави, не можна упускати питання іміджу державної служби, яка в очах громадян є уособленням державної влади і визначає її так званий внутрішньополітичний імідж. З іншого боку, конструювання іміджу державної служби повинно опікуватись одночасною підтримкою позитивного іміджу держави, який формує у суспільній свідомості уявлення про основні напрямки діяльності державної влади, їх відповідність потребам і інтересам громадян.
Сучасне уявлення українського суспільства про державну службу має складний і багатокомплексний характер, оскільки формується під дією численних факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Об'єктивний вплив історичних, політичних, економічних умов функціонування державної служби (історично усталений у суспільній свідомості образ службовця-чиновника, відсутність чіткого розмежування адміністративної та політичної сфер, низька ефективність механізму діяльності апарату державних органів, низька ефективність профілактики корупції, слабкий контроль інститутів громадянського суспільства, суперечності в законодавстві, невідповідність між високою відповідальністю і низьким соціально-економічним забезпеченням державних службовців) доповнюється специфікою державно-службових відносин, яка полягає у тому, що це відносини "людина-людина", тому особливої значимості набувають етично-естетичні та психологічні фактори, які формують образ державного службовця, вагому складову іміджу інституту державної служби. Під дією комплексу факторів у сукупному образі державної служби в очах українського суспільства домінують негативні якості (корумпованість, формалізм, закритість, байдужість, неетичність, некомпетентність, недобросовісність тощо).
Серед пріоритетних напрямків соціально-політичного розвитку України у ХХІ столітті особливого значення має переорієнтація державної служби на населення як споживача державних послуг. Цьому орієнтиру повинна відповідати уся сукупність організаційно-функціональних, соціальних, економічних та інших заходів. Оскільки ставлення населення до державного апарату в більшій мірі пов'язане з якістю та доступністю державних послуг, професіоналізму і компетентності, належної кадрової політики, етичного і естетичного наповнення, переосмислення організаційної культури, адекватного висвітлення у ЗМІ, принципу політичної нейтральності, соціального контролю і комунікації. Особливістю іміджу державної служби є те, що він нерозривно пов’язаний з цілим іміджевим комплексом – іміджем держаних службовців, іміджем державної установи, іміджем держави, при цьому уявлення державних службовців про усю систему державної служби істотно відрізняються від уявлень про неї більшості населення. Тому подолання кризи іміджу державної служби повинно відбуватися шляхом "перекриття" історичного стереотипу державної служби бюрократичного та командно-адміністративного типу новими позитивними асоціаціями, узгодженими з актуальними соціальними очікуваннями суспільства: гуманізму, освіченості, компетентності, ерудованості, динамізму, активності, працелюбності, послідовності, швидкості реакції на ситуацію, моральної надійності, дотримання етикету, дисциплінованості, вміння впливати на людей справою, словом і зовнішньою естетичною привабливістю. Імідж державної служби на кожному конкретному історичному етапі розвитку суспільства повинен конструюватися відповідно до динаміки суспільного розвитку і його ключовими тенденціями, відповідати стратегічним цілям діяльності державного апарату.
