Розрізнені відомості про рельєф України та окремих її частин ми знаходимо у працях досить значної групи зарубіжних геологів і географів кінця XVIII - початку XIX ст. Проте безсистемність, а часом і фантастичність цієї інформації створювала спотворену уяву про характер поверхні України (стверджувалося, наприклад, існування єдиного Урало-Карпатського пасма).

Характерною ознакою новітнього етапу розвитку геоморфології є створення спеціальних геоморфологічних підрозділів та груп фахівців по вивченню рельєфу при численних проектних і вишукувальних організаціях, що значною мірою сприяло нагромадженню надзвичайно цінної кількісної і якісної інформації про будову поверхні у фондах, цих організацій.

Методологічною основою всіх геолого-географічних наук, а серед них і геоморфології, виступає діалектичний метод пізнання оточуючого середовища. Він ілюструється взаємним зв'язком природних явищ, взаємодією протилежних сил, стрибкоподібним характером розвитку то­що. Серед універсальних загальнонаукових методів, що використовуються і геоморфологами, відзначимо також історичний (вивчає рельєф у послідовному розвитку), генетичний (вивчає походження окремих форм і типів рельєфу), порівняльно-описовий (виявляє різницю у прояві геморфологічних процесів, вивчає основні фактори формування рельєфу), математичні (забезпе­чують дослідників кількісною інформацією про рельєф - геометричні, кінематичні та ін.).

Використання герморфологічного методу базується на системному підході, при якому геоморфоло­гічний об'єкт розглядається як наслідок сукупного прояву взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів цілісної природної системи. При цьому обов'язково аналізуються три етапи, що становлять послідовну основу системного підходу: по-перше, визначаються джерела енергії; по-друге, визначаються рельєфотворчі процеси, зумовлені цією енергією; по-третє, наводиться характеристика геоморфологічного об'єкту, створеного згаданими процесами. Прикладами таких геоморфологічних систем можуть бути: річкова долина, льодовик у горах, карстове озеро тощо.

В сузір'ї основоположників української геоморфології, які закладали теоретико-методологічний фундамент, розробляли методику, проводили регіональні дослідження, обґрунтовували навчально-освітні та прикладні засади, формували нові напрямки та геоморфологічні школи України чільне місце посідає уродженець Полтавщини, вихованець Харківського університету, львівський геоморфолог, засновник і багаторічний завідувач кафедри геоморфології Львівського національного університету імені Івана Франка, професор Петро Миколайович Цись.