ВИСНОВОК

Внаслідок системного аналізу якісних прикметників сучасної української мови, ми можемо зробити певні висновки, а саме такі:

1. У системі частин мови прикметникові відведена роль називати ознаки, властивості, риси об’єктів позамовної дійсності і виражати їх через зв’язки з цими предметами.

2. Прикметник становить особливу форму мовних знаків, за допомогою яких відтворюється виявлена в процесі суспільно-трудової практики ознака предметів. Міра ознаки є специфічним денотативним (реальним) значенням, ознака як властивість предмета неможлива без своєї якісної і кількісної градації — спеціального виміру інтенсивності ї повноти.

3. Словоформи із семою неповноти ознаки, виражені похідними типами якісних прикметників, позначають об'єктивний ступінь слабкості цієї ознаки. З погляду кількісних норм вони є особливим різновидом утворень у колі назв ознаки неоднакового рівня насиченості.

4. Усі суфікси прикметників із значенням зменшеності виконують однакову семантичну функцію і розрізняються відтінками значень похідних прикметників, що зумовлює їх паралельний вжиток у мові. Здебільшого твірні основи називають колір, величину, смак, кількість та інші ознаки.

5. Кількісний вияв ознаки предмета дістає своєрідну кваліфікацію в групах прикметників, утворених за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-/-ісіньк-, -усіньк-.

6. Прикметники, називаючи посилено зменшену міру ознаки, мають дуже вузьку сферу вживання. Коло сполучуваних основ визначається правилами семантичного порядку: маркований член парадигми відтворює вищий рівень градації ознаки, ніж існуючий на ґрунті твірної основи.

7. Стилістика художньої літератури дає багато прикладів використання утворень з суфіксами зменшеності і здрібнілості у стилістичному значенні. Використання таких стилістичних одиниць надає тексту колориту розмовності, фольклорності, дитячості сприймання і мовлення.

8. Емоційно-оцінний потенціал фразеологізмів досягається численними мовними одиницями, серед яких велику роль відіграють словотвірні засоби, зокрема суфікси суб'єктивної оцінки.