Внаслідок системного аналізу можемо зробиити певні висновки:

1. Конституційне право України - провідна галузь права України. Вона являє собою систему правових норм, що регулюють відносини народовладдя. Через них забезпечується організаційна й функціональна єдність суспільства України як цілісної соціальної системи. При цьому закріплюються основи конституційного ладу України, загальні засади правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, система державних органів, основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні.

2. Конституційне право України є одним з найважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Жодна інша галузь права не закріплює суспільні відносини, що складають основи повновладдя народу України. Це – виняткова прерогатива конституційного права.

Дані обставини визначають провідну роль конституційного права в системі національного права України. Виконуючи роль ядра системи національного права, інтегруючи його галузі в одне ціле, конституційне право проникає в кожну з таких галузей. Таке проникнення забезпечується, насамперед, за допомогою Конституції України – основного джерела конституційного права, яке, в свою чергу, є відправним для кожної із галузей національного права України.

3. Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права. Їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Як важливий засіб соціальної орієнтації особи вони встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки; закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов’язки учасників правовідносин; передбачають наявність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники; визначають можливість багатоваріантної поведінки; мають ситуаційний характер; є цілеспрямованими і гарантованими.

4. Конституційні правовідносини є головним засобом, за допомогою якого вимоги правових норм втілюються у діях відповідних суб\'єктів, а правові норми реально виявляють свої регулятивні властивості тільки тоді, коли вони починають функціонувати у правовідносинах. У даному разі специфікою конституційних правовідносин є особливість механізму реалізації їх суб\'єктами своїх прав та обов\'язків. Одні з них безпосередньо втілюються в цих правовідносинах, другі — через інші правовідносини. Наприклад, положення Конституції України про те, що влада в Україні належить народові, конкретно реалізується через норми закону про всеукраїнський та місцевий референдуми, через закони про вибори та ін.

5. Суб’єктами конституційно-правових відносин є:

1) Український народ як сукупність громадян різних національностей, якому належить вся повнота влади на території республіки, корінні народи і національні меншини.

2) Громадяни України, особи без громадянства та іноземці.

3) Українська держава (Україна як держава).

4) Органи державної влади України.

5) Народні депутати та посадові і службові особи.

6) Політичні партії і громадські організації.

7) Територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування.

8) Адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією і законами.

9) Державні та інші підприємства, установи і організації, навчальні й інші державні, комунальні і приватні заклади.

6. Особливості конституційно-правових фактів обумовлені тими суспільними відносинами, які потрапляють у сферу дії норм конституційного права. Такі факти спричиняють виникнення, зміну чи призупинення правовідносин, які мають місце в процесі реалізації повновладдя народу України.

Зокрема, найбільш обґрунтованою класифікацією юридичних фактів є класифікація, в основі якої лежать такі чотири критерії:

1) наслідки, які спричиняє юридичний факт: правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі;

2) форма юридичних фактів: позитивні й негативні;

3) характер дії юридичного факту: факти обмеженої, однократної дії і факти-стани;

4) характер зв’язку факту з індивідуальною волею особи: юридичні події, юридичні дії.