Вивчення теоретичних та практичних проблем, які виникають в процесі застосування кримінально-правових норм щодо відповідальності за порушення виборчих прав громадян України дозволило сформулювати ряд висновків.

1. Питання про сутність виборчого права зводиться до відповіді на питання про те, чи виборче право є обов’язком, громадською функцією чи все-таки правом. У всіх сучасних державах, за незначним виключенням з цього правила, виборче право конструюється саме як право, а не як обов’язок. В стародавні часи участь у народних зборах майже завжди була обов’язком, який накладався звичаєм, а згодом і законом.

2. Дослідження великої кількості історичних джерел, як сучасних, так і дореволюційного періоду, дозволяє дійти висновку про те, що участь у справах держави, вирішення головних питань суспільного життя, основних питань політичного життя, питань, що стосувалися обрання вищих посадових осіб в державі притаманне українському народу з найдревніших часів. Прообразом сучасного виборчого права в нашій країні було древньоруське віче – народні збори, які були складовою частиною соціально-політичного механізму древньоруського суспільства.

3. Родовим об’єктом злочинів, склади яких передбачені у ст. ст. 157-159 КК України є виборчі правовідносини. Цей висновок ґрунтується на дослідженнях сучасних тенденцій та надбаннях теорії прав людини, яке поділяє всі права на природні і набуті. Виборчі права, на відміну від таких природних прав як право на життя, здоров’я, статеву недоторканість, відносяться до категорії набутих прав. Права людини, наприклад виборче право, закріплене в Конституції України, – це міра дозволеної поведінки, яка, по суті, залишається юридичною абстракцією до тих пір, поки людина не реалізує її через відповідні правовідносини.

4. Глибоке розуміння теоретичного змісту конституційних прав і свобод людини і громадянина дає змогу сформулювати їх кримінально-правовий зміст. Виборчі права як родовий об’єкт злочину, є тільки назвою даного родового об’єкту і потребує розкриття змісту виборчих прав як правового феномену.

5. На рівні теоретичного осмислення підходів до визначення родового об’єкту групи злочинів, юридичні склади яких містяться в розділі V КК України, автор обґрунтовує необхідність застосовувати чотирьохчленну систему об’єктів. Зміст родового об’єкту злочинів, що містяться в цьому розділі, утворюють конституційні правовідносини, які складаються в результаті реалізації громадянами України своїх політичних, трудових та інших особистих конституційних прав і свобод. Видовим об’єктом злочинів, юридичні склади яких передбачені в ст. ст. 157-159 КК України, є правовідносини, які складаються з приводу реалізації виборчих прав громадян України. Безпосередніми об’єктами злочинів проти виборчих прав громадян України є виборчі правовідносини в цілому як правовий феномен (ч. 1 ст. 157 КК України), а також окремі компоненти виборчих прав (таємниця голосування, поводження з виборчими документами, передвиборна агітація та інші), які реалізуються через конкретні правовідносини.

6. Ці компоненти виборчих прав реалізуються на окремих стадіях виборчого процесу, утворюючи конкретні правовідносини, що мають динамічний характер і змінюють свій об’єктно-суб’єктний склад. Механізм спричинення шкоди виборчим правам розкривається через порушення окремих елементів конкретних різновидів виборчих правовідносин, яким шкода наноситься як ззовні, так і зсередини – самими суб’єктами цих правовідносин.

7. Виборчі правовідносини, врегульовані нормами виборчого законодавства, є об’єктом регулювання конституційного права. Об’єктом злочину в механізмі кримінально-правового регулювання, який діє в загальноохоронному режимі, вони стають в той момент, коли їх структурні елементи виявляються порушеними. Кримінальне право охороняє ті суспільні відносини, які мають правовий характер, тобто поведінка суб’єктів цих відносин є чітко і конкретно визначеною.

8. Виборчі права, які охороняються нормами, що передбачені в ст. ст. 157-159 КК України, реалізуються виключно через участь їх носіїв у правових відносинах і не існують поза їх межами. Виборчі правовідносини мають свою специфіку, пов’язану із їх тимчасовим і, як наслідок цього, динамічним характером. Кожному етапу виборчого процесу відповідають специфічні виборчі відносини. Кримінально-правову охорону цих відносин та механізм спричинення їм шкоди необхідно пов’язувати з їх динамікою.

9. Основними формами охорони виборчих правовідносин є створення окремих юридичних складів злочинів, у яких виборчі правовідносини є єдиним чи основним безпосереднім об’єктом; створення юридичних складів злочинів, у яких відповідні правовідносини є додатковим безпосереднім об’єктом; створення юридичних складів злочинів, у яких виборчі правовідносини не є обов’язковими (альтернативними) елементами чи ознаками, але можуть бути факультативними об’єктами кримінально-правової охорони.

10. В якості способу вчинення злочину, юридичний склад якого передбачений в ч. 1 ст. 157 КК України, слід розглядати і такий спосіб як порушення порядку фінансування виборчих кампаній, під чим слід розуміти надання матеріальної підтримки кандидатам, виборчим блокам, виборчим об’єднанням поза межами виборчого фонду, а також розповсюдження агітаційних матеріалів, які оплачені не із виборчого фонду або оплачені по необґрунтовано заниженим розцінкам.

11. Комплексний аналіз законодавства, що встановлює відповідальність (кримінальну, адміністративну, цивільну, конституційну) дозволяє зробити висновок про необхідність уніфікації норм, які регулюють виборчий процес, але містяться в законодавстві різних галузей.