В курсовій роботі нами розглянуті питання розслідування вбивств, висвітлена їх криміналістична характеристика, а також методика їх розслідування. На основі всього вище написаного, може відзначити наступне:

1. Криміналістичну методику розслідування вбивств доцільно розглядати як інформаційно-пізнавальну модель, побудову якої здійснено на підставі застосування предметних та функціональних прийомів дослідження. Дослідження криміналістичної характеристики необхідно здійснювати у двох напрямках: а) як теоретичну концепцію; б) як робочий інструментарій слідчого. Відповідно до зазначених аспектів і треба визначати її дефініцію, внутрішню архітектоніку, місце у системі криміналістики та функціональне призначення. До елементного складу криміналістичної характеристики вбивств доцільно включати: особу злочинця та жертви злочину; мотив злочину; спосіб вчинення та приховування злочину; "слідову картину”; обстановку злочину (час, місце, знаряддя). Підставою формування криміналістичної характеристики вбивств є сукупність якісної і кількісної інформації, тобто результати емпіричних і статистичних досліджень. Концептуальною засадою застосування категорії "криміналістична класифікація злочинів” є розуміння необхідності здійснити її розмежування з кримінально-правовою класифікацією і забезпечити формування чіткої системи окремих криміналістичних методик. Найбільш придатними є такі криміналістичні рівні вбивств і відповідні методики їх розслідування: родові, видові, підвидові ( або мікрометодики).

2. Ґрунтовно аналізуючи питання щодо підвищення ефективності роботи слідчо-оперативних груп, потрібно зробити акцент на необхідності їх вузької професіоналізації стосовно розслідування умисних убивств. Для цього такі групи повинні мати форму спеціальних слідчих підрозділів з наявністю повноважень щодо самостійного проведення оперативно-розшукових заходів, які б базувалися при обласних прокуратурах, але з прямим підпорядкуванням Генеральному прокурору України. А для невідкладного реагування на повідомлення про подібні тяжкі злочини використовувати оперативні групи при міських ОВС, до обов’язку яких входили б: охорона місця злочину; проведення невідкладних заходів щодо затримання злочинців по "гарячих” слідах; виконання доручень слідчого. Такий підхід сприятиме зведенню до мінімуму втрати важливих даних, які стали відомі під час розслідування.

3. Вбивства, приховані інсценуванням, відрізняються від інших видів убивств нетрадиційним механізмом учинення злочину, в підґрунті якого лежить вирішення розумових завдань, що визначають вид інсценування вчиненого злочину. Складність розслідування цих злочинів визначається тим, що доказова інформація подається в перекрученому вигляді, що перешкоджає її правильній оцінці й побудові слідчих версій. У дослідженні методів розкриття вбивств, прихованих інсценуванням, важливе значення має встановлення способу злочину, зумовленого обранням виду інсценування. Інсценування – найвитонченіший спосіб приховування злочину, який вимагає особливої уваги до таких способів його розпізнання, як аналіз причинно-наслідкових зв'язків і моделювання події злочину. Надзвичайно важливу роль в теорії і практиці розслідування вбивств розглядуваної категорії відіграє дослідження криміналістичної характеристики і таких її елементів, як спосіб приховування злочину, типова слідова картина, особа злочинця. Дослідження способу вчинення вбивства і слідової картини в їх взаємозв'язку, дозволяє конструювати версії про особу злочинця.

4. Необхідно у процесі розслідування вбивств з розчленуванням трупа максимального використовувати сучасні можливості судових експертиз і широкого залучення спеціалістів; визначати слідчі ситуації на первісному етапі розслідування і конструювання типових слідчих версій; організовувати і проводити у найбільш складних слідчих ситуаціях тактичні операції, сприяючих оптимальному розслідуванню.

5. Участь у вчиненні вбивств групи осіб в умовах неочевидності визначає особливості організації їх розслідування, найбільш істотними з яких є: а) підвищена складність розумових завдань, що виникають під час організації розслідування; б) неможливість вирішення завдань досудового розслідування без тісної взаємодії слідчих та оперативних підрозділів; в) об'єктивна необхідність звернення на початковому етапі розслідування до системи типових версій; г) доцільність здійснення на початковому етапі розслідування тактичних операцій. Взаємодія слідчих та оперативних підрозділів як елементу організації розслідування полягає в узгодженому визначенні та здійсненні слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів під керівництвом слідчого з метою ефективного вирішення завдань кримінального судочинства. Простежуються особливості цієї взаємодії при розслідуванні вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності, а саме: а) специфічний склад суб'єктів; б) необхідність урахування при взаємодії характеристик злочинної групи; в) специфічна спрямованість, обумовлена змістом проміжних завдань розслідування і відсутністю можливостей для вирішення найважливіших з них лише процесуальними засобами; г) високий ступінь інтенсивності; ґ) необхідність здійснення в межах слідчо-оперативної групи, як найбільш ефективної форми взаємодії.

6. Методика розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, є підвидом загальної методики розслідування вбивств. Криміналістична характеристика вбивств, вчинених неповнолітніми, включає відомості про типові способи і сліди вчинення та приховування вбивств, обстановку даного злочину.