Вступ

Розділ і. Концептуально-методологічні засади та джерельна база дослідження

1.1. Історичний екскурс українсько-словацьких зв'язків

1.2. Українсько-словацькі відносини: огляд джерел та літератури

Розділ іі. Україна та словацька республіка: ґенеза парадигми міжнародних відносин

2.1. Україна як незалежна держава та її концептуальні засади зовнішньої політики

2.2. Словацька Республіка в кінці ХХ на початку ХІХ століття та її зовшньополітична доктрина

2.3. Двохсторонні відносини України і Словацької Республіки та розвиток українсько-словацького співробітництва

Розділ ііі. Українсько-словацькі міжнародні відносини в державно-політичній сфері

3.1. Розвиток міждержавних стосунків та їх договірно-правова база

3.2. Співпраця між державами в економічній сфері

3.3. Співробітництво в гуманітарній і культурно-духовній сферах

Розділ іv. Україна і ср: від багатосторонньої співпраці до стратегічного партнерства

4.1. Співпраця України та Словацької Республіки в ЄС та НАТО

4.2. Досвід та перспективи співпраці України з СР як членом Вишеградської четвірки

4.3. Напрями подальшого розвитку українсько-словацьких міждержавних відносин

Висновки

Список використаних джерел

____________________________________________________________________

ВИСНОВКИ

Аналіз теоретичних та практичних основ україно-словацьких відносин дозволив зробити наступні висновки та обґрунтувати такі рекомендації: 1. Становлення і розвиток українсько-словацького міждержавного співробітництва мали системний характер, що проявилося в наступному: еволюція різних напрямків, форм і видів відносин між Україною та Словацькою республікою відбувалася під цілеспрямованим керівництвом держав і відповідних державних органів і в кінцевому результаті привела до формування цілісної системи двосторонніх добросусідських відносин та заклала основи стратегічного українсько-словацького партнерства у відносинах між двома незалежними державами. У цілому, міждержавні зв’язки України та Словацької республіки стабільно розвивалися як відносини міжнародного співробітництва. 2. В 1990-ті роки сформувалася системи ефективної взаємодії між основними державними інституціями України і Словацької республіки — парламентами і урядами, главами держав і урядів, міністерствами і відомствами та іншими структурами. Разом з тим, зв’язки суб’єктів — структурних елементів системи українсько-словацького міждержавного співробітництва мали різну інтенсивність: офіційні контакти президентів двох країн посилилися лише в 1999-2000 рр.; дещо раніше — в 1995-1997 рр. була започаткована принципово нова форма співпраці урядів — регулярні зустрічі і переговори міжурядових делегацій; з деяких питань недостатньою була координуюча спільна робота зовнішньополітичних відомств; тільки наприкінці ХХ століття більш інтенсивним стало двостороннє міжпарламентське і міжпартійне співробітництво. 3. Важливу роль у формуванні системи і координації українсько-словацького міждержавного співробітництва зіграла діяльність Міжурядової українсько-словацької комісії з питань торгово-економічного і науково-технічного співробітництва та Міжурядової українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури. 4. Складовою частиною — підрівнем міждержавного українсько-словацького співробітництва була взаємодія регіональних і місцевих органів державної влади і самоврядування України і Словацької республіки, транскордонна співпраця регіонів двох країн, у тому числі в рамках Карпатського єврорегіону. Впродовж 1990-х років створено широку договірно-правову базу українсько-словацького міждержавного співробітництва, яку складають понад 100 двосторонніх міжнародно-правових документів. 5. Чинники, які знижують ефективність українсько-словацького міждержавного співробітництва мають внутрішньо- і зовнішньополітичний характер. Зокрема, з-поміж зовнішніх — різне міжнародне (геополітичне) становище України і Словацької республіки, відмінність в зовнішньополітичній орієнтації, належність до різних інтеграційних структур; внутрішніх — характер правлячих політичних сил, державно-політичних еліт, різноманітних кіл і груп впливу, безпосередніх суб’єктів двосторонніх стосунків тощо. Словацька республіка об’єктивно зацікавлена в стабільному розвитку незалежної демократичної України, так само як і в економічному співробітництві з нею. Для країн Центральної Європи Україна залишається стратегічним транзитним шляхом до ринків країн СНД. 6. Визначальними в процесі розвитку співробітництва Словацької республіки з Україною є такі чинники: динамічний розвиток двосторонніх міждержавних стосунків, пошук можливостей регіонального інтеграційного зближення, інтенсифікація співробітництва в загальноєвропейських структурах. Політичне порозуміння між Україною і Словацькою республікою сприяє плідному розвитку економічних зв’язків. 7. Дуже важливе в політиці Словацької республіки щодо України є залучення її до регіональних інтеграційних процесів. Завдяки позиції Словацької республіки Україна в червні 1996 р. стала членом Центральноєвропейської ініціативи. Водночас, головним чином через глибоку економічну кризу в Україні, Словацька республіка дуже обережно ставиться до можливості приєднання України до центральноєвропейської зони вільної торгівлі. 8.Динаміка економічних процесів у ЄС досить помітно вплине на економічний стан України — з огляду на високий рівень відкритості її економіки. Розширений за рахунок нових країн-кандидатів ЄС стане найбільшим ринком збуту українських товарів та джерелом українського імпорту. Велика міра впливу вимагатиме нових підходів до вироблення та реалізації економічної політики, з урахуванням тенденції розвитку світогосподарських зв'язків у цілому та економічної кон'юнктури в Європі зокрема. 9. Необхідно активізувати розвиток транскордонних зв'язків, а саме залучити для активного співробітництва західні області України в рамках Карпатського єврорегіону, надати державну підтримку розвиткові регіональної інфраструктури економічної та зовнішньоекономічної діяльності. Потрібно розробити спільно із словацькою стороною концепцію розвитку прикордонних областей із залученням фінансування з боку ЄС. Не варто відриватися від Словаччини — країни, співробітництво з якою є важливим кроком на шляху прискорення євроінтеграційних процесів. 10. У зв’язку з набуттям Словацькою Республікою членства в Європейському Союзі, до пріоритетних напрямків двостороннього економічного співробітництва на нинішньому етапі слід, насамперед, віднести прискорену адаптацію договірно-правової бази двосторонніх відносин до законодавства ЄС (з метою мінімізації можливих негативних наслідків вступу Словацької республіки до ЄС для двостороннього співробітництва); розширення економічного та збільшення обсягів торговельно-економічного співробітництва; сприяння розвитку міжрегіонального та транскордонного співробітництва; подальшу лібералізацію візового режиму