Конституція України, як Основний Закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої насамперед на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Вона заклала підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, у якій людина. її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. У Конституції втілена надзвичайно цінна ідея, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини спрямовані норми Конституції України про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди як наслідок порушених прав фізичних і юридичних осіб. Відшкодування шкоди — один з найважливіших інститутів сучасної правової науки.

Створення ефективної системи захисту прав і свобод людини – основне завдання будь – якої демократичної держави. Саме в цьому напрямку наша держава намагається будувати дієвий правовий механізм, що дозволить кожному громадянину, який потребує захисту своїх прав, інтересів та свобод, реалізувати своє конституційне право на захист.

Тема «Моральна шкода та умови її відшкодування», якій була присвячена магістерська робота, має на даний час як теоретичний так і практичний інтерес, що змушує багатьох науковців, практикуючих правознаців, посадовців вступати у дискусії з приводу найбільш спірних питань: визначення розміру моральної шкоди; порядку відшкодування моральної шкоди; встановлення складових елементів правопорушення (шкода, протиправність, причинно – наслідковий зв’язок, вина), що завдає моральної шкоди особі (фізичній або юридичній).

Зміни у законодавстві, зокрема прийняття нового Цивільного кодексу України, позитивно вплинули на механізм відшкодування моральної шкоди. Але, нажаль, як показує судова практика ще залишилось чимало невирішених питань, що викликані перш за все неузгодженістю в законодавстві. Тобто існують прогалини та колізії в законодавстві щодо питання відшкодування моральної шкоди, що іноді неоднозначно вирішуються у судовому порядку, і як наслідок потерпіла особа залишається ущемленою у своїх правах.

Проблема відшкодування моральної шкоди існує з давніх-давен в усіх країнах світу. Вона вирішувалась по-різному: шляхом повного заперечення існування моральної шкоди; шляхом часткового відшкодування збитків в окремих випадках визначених законодавством; шляхом повного відшкодування нанесеної шкоди в усіх випадках.

Наша держава визнала існування інституту відшкодування моральної шкоди та закріпила її на законодавчому рівні, і це в свою чергу вимагає постійного дослідження, нормативного узгодження, аналізу проблеми відшкодування моральної шкоди, так як історія розвитку норми про компенсацію моральної шкоди знаходиться в залежності від змісту людських інтересів. Інститут компенсації моральної шкоди повинен неминуче удосконалюватися водночас з розвитком людської особистості, а компенсація цього виду шкоди повинна застосовуватися в усіх сферах відносин та охоплювати захист усіх істотних прав людини та законні інтереси юридичних осіб.

Доцільною є необхідність внесення змін до законодавства України з метою удосконалення механізму відшкодування моральної шкоди таким чином, щоб:

- механізм не був "вразливим”, тобто не можна допустити, щоб інститут відшкодування моральної шкоди використовувався як засіб, за допомогою якого у випадку будь – якого порушення спокою фізичної або юридичної особи можна буде вимагати визначеного морального відшкодування і, таким чином легалізувати зайняття своєрідним бізнесом;

- механізм не повинен створювати труднощів при його застосуванні у судовій практиці та неоднозначного тлумачення норм закону з питань компенсації моральної шкоди;

- механізм відшкодування шкоди не повинен ущемлювати права фізичних осіб та юридичних, що зазнали моральної шкоди.

Стосовно поблем, що виникають у потерпілого на етапі звернення до суду, то досвід участі у справах про вдшкодування моральної шкоди показує, що виникає ряд перешкод не об'єктивного, а суб'єктивного характеру.

До найбільш істотних перешкод суб'єктивного характеру відносяться:

- низька інформованість і правова грамотність самого позивача;

- відсутність достатнього професійного досвіду в юриста чи юридичної фірми, що представляють інтереси позивача;

- відсутність судової практики з відшкодування моральної шкоди в конкретному суді й у конкретного судді.

Правова безграмотність стає причиною прийняття ряду важливих рішень, що потім негативно впливають на перебіг справи.

Крім цього, проблемою є нечіткість чи відсутність правової позиції позивача на етапі ухвалення рішення про досудовому врегулюванні суперечки про відшкодування моральної шкоди. Відсутність правової позиції згодом призводять до додаткових витрат часу і коштів. Наявність чіткої правової позиції дозволяє сформувати необхідну доказову базу, провести всі необхідні експертизи, залучити потрібних фахівців. Для формулювання правової позиції необхідно чітко визначити всі правові можливості захисту своєї позиції, сформулювати аргументи і зібрати докази.

Кожна конкретна справа вимагає об’єктивної оцінки судом всіх обставин, оскільки судовий контроль являє собою одну з істотних гарантій захисту конституційних прав громадян, тим більше у випадках, коли фактичні обставини справи свідчать про наявність цивільно-правового спору. Мета позивача (його представника) – надати суду матеріал для такої оцінки, тобто доказову базу. Наявність достатньої доказової бази виступатиме запорукою визначення судом справедливого розміру компенсації моральної шкоди.

Формування доказової бази для потерпілого становить труднощі, що дозволяє припустити вирішення справи не на його користь, адже потерпілому не слід сподіватися, що суд удасться переконати в нанесенні моральної шкоди без надання доказів. У зв’язку з цим в роботі було присвячено матеріал стосовно збирання доказів та можливих документів, що можуть послугувати в якості доказової бази, та зацікавити осіб, що зазнали моральної шкоди.

Аналізуючи розглядувану проблему, необхідно звернути увагу на правову неосвіченість громадян України щодо реалізації свого права на відшкодування моральної шкоди Так, при порушенні будь-яких прав громадяни рідко використовують своє право на відшкодування моральної шкоди, оскільки не знають, яким законом чи нормативно-правовим актом воно врегульовано, та наперед не впевнені у його реалізації.

З огляду на те, що у законодавстві України поступово вдосконалюється інститут відшкодування моральної шкоди, необхідно прийняти нормативно-правові акти, які встановлюватимуть зазначений спосіб захисту прав людини. Потрібно також довести до громадськості, що свої права слід відстоювати. Коли права людини дійсно стануть пріоритетом у нашому суспільстві, тоді Україну зможемо з впевненістю називати незалежною і демократичною державою.

Розглянувши і проаналізувавши принципові положення питання "моральна шкода та умови її відшкодування” можна зробити наступні висновки.

По – перше, даний правовий інститут має важливе значення для захисту, передусім, таких прав і свобод, які мають особистий немайновий характер.

По – друге, можна виділити, наступні умови відшкодування моральної шкоди:

- наявність моральної шкоди;

- наявність вини;

- протиправність поведінки;

- причинно - наслідковий зв’язок.

По – третє, одне з наболілих питань компенсації моральної шкоди – це питанняпро розмір компенсації. До тих пір, поки суд не визначить розмір компенсації, цього розміру не існує, оскільки законодавець не встановив якого – небудь грошового еквіваленту страждань, залишивши вирішення цього питання про розмір компенсації на розсуд суду. Законодавець вказав деякі якісні критерії, які суд зобов’язаний враховувати при визначенні розміру компенсації: характер і степень фізичних страждань; степень вини того, хто заподіяв шкоду, коли вина є підставою відповідальності за спричинення шкоди; фактичні обставини, за яких нанесена моральна шкода; індивідуальні особливості птерпілого; вимоги розумності і справедливості. Безумовно, ці критерії могли б допомогти суду визначити розмір компенсації, якби був встановлений деякий її середній рівень, свого роду "відправна точка”, дотримуючись якої суд міг би визначити кінцевй розмір компенсації у конкретній справі. Пропонується з метою стабільності визначення розміру моральної їй шкоди видавати по різним категоріям справ судову практику України, де необхідно висвітлювати характерні приклади завищеного, відповідного або заниженого розміру моральної шкоди.

Моральна шкода — це інститут цивільного права, який має міжгалузевий характер і властивий іншим галузям права: трудовому, кримінально-процесуальному, адміністративному, господарському. А тому достатньо важко дати універсальне визначення поняття моральної шкоди, без урахування її міжгалузевого характеру. Отже, встановлення чіткої термінології є дуже важливим для правильного розмежування окремих видів шкоди та їх наступного відшкодування, що полегшить роботу суддів.

Слід зауважити що проблеми, що пов’язані з відшкодування моральної шкоди торкаються і інших держав. Справи про відшкодування моральної шкоди в тій чи іншій країні вирішуються виходячи з приналежності держави до однієї з правових систем (романо – германська, англо – саксонська). Виходячи з цього узагальненого поділу існують і спільні проблеми, що повинно сприяти вивченню практики зарубіжних держав, виокремленню недоліків та позитивних рис у судовій практиці з розглядуваного питання, здійсненню запозичення певних схем відшкодування моральної шкоди максимально адаптувавши їх до діючої української законодавчої бази. Тобто, намагатися вчитися не лише на своїх поимлках, але і на помилках інших, при цьому узагальнюючи судову практику.

У закінченні дослідження даного питання необхідно зауважити, що якщо в усіх країнах законодавцем будуть покладені відповідні обов'язки на винну особу, в тому числі і на державу, при вирішенні питання компенсації моральної шкоди, спричиненої порушенням прав особи, які притаманні їй від народження та встановлених законом, то це буде ще одним підтвердженням тієї ролі держави, яка відводиться в теперішній час людському фактору, гуманізму та милосердю.