ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СЛОВНИКІВ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОВІДКОВИХ ВИДАНЬ
1.1. Історія виникнення словникарства
1.2. Довідкові видання та їх загальна характеристика
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНСЬКИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ СЛОВНИКІВ
2.1. Розвиток словникарства в Україні в ХХ ст
2.2. Огляд сучасних мовних словників
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
____________________________________________________________________
ВИСНОВОК
Довідкове видання – видання, що містить короткі відомості наукового або прикладного характеру, розташовані в порядку, зручному для їх швидкого відшукання, не призначене для суцільного читання.
Традиційно серед довідкових видань виділяють три основні підвиди: енциклопедії, словники і довідники. У роботах останніх років з типології було визнано доцільним виділити як самостійні підвиди, що істотно розрізняються по своїй специфіці, лінгвістичні словники і термінологічні словники.
Говорити про те, що в Україні сьогодні не¬має словників, не варто. А ставити питання про потребу видавництв у державній підтримці необхідно і доцільно. Ба¬жання створити словники, які б забезпечували споживачів різносторонньо та фахово. Однак, видавничі підприємства реально зіткнулися з проблемою фінансування проектів з боку держави.
Нині належну увагу потрібно приділяти і сучасній науковій термі¬нології аби створення україномовних словників, енциклопедій, довідкової літератури не стало проблемою. Од¬ночасно – не допускати напливу „зросійщення” на нашу наукову термінологію. Сьогодні потенційний споживач (учень, студент, спеціаліст певної галузі) потребує, насамперед, і сучасних україномовних слов¬ників. Адже вивчати, знати, збагачу¬вати рідну мову неможливо без різного типу словників.
Оскільки сьогоденне українське громадянство має нагальну потребу в словниках різноманітного типу, то з розширенням сфери впливу і функціонування державної української мо¬ви ця проблема буде загострюватися.
Вже нині бачимо, які труднощі мають численні урядовці, працівники різних видань, що мають справу з пе¬рекладами з різних мов на українську і шукають точного значення слова і навіть його нюансів. Із розширенням суспільного функціонування україн¬ської мови загострюється проблема культури мовлення, збагачення слов¬никового запасу мовців, уміння доби¬рати єдино можливе в конкретному контексті слово.
Саме у цьому напрямку і працю¬ють спеціалізовані видавництва, про¬поновані словники, енциклопедії, до¬відники яких – це надбання України, а плани на майбутнє – проекти, спраглі від активної підтримки та належного державного фінансування.
В мовних (лінгвістичних) словниках предметом пояснення є слово. Залежно від того, з якої точки зору воно розглядається, лінгвістичні словники бувають різних типів.
1. Тлумачні словники, в яких дається пояснення значень слів з точки зору їх вживання в сучасній мові.
2. Перекладні словники , в яких подається переклад слів з однієї мови на іншу. Бувають двомовними, чотиримовними та ін.
3. Термінологічні , в яких пояснюються терміни з тієї чи іншої галузі науки. Вони бувають одно- і двомовні, перекладні.
4. Етимологічні словники, в яких пояснюється походження, розвиток і первинне значення слова.
5. Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний наголос і правильні граматичні форми вміщених у ньому слів.
6. Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну вимову, і наголос.
7. Словники іншомовних слів , які пояснюють слова і терміни, засвоєні з інших мов.
8. Історичні словники , в яких подаються і пояснюються слова, що вживалися раніше.
9. Діалектологічні словники , в яких дається лексика, вживана в певній місцевості, на певній території.
10. Фразеологічні словники , в яких дається пояснення значень фразеологічних зворотів або подається їх переклад з однієї мови на іншу.
11. Синонімічні словники , в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда, повнозначних слів даної мови
12. Частотні словники , в яких фіксується частота вживання слів і словоформ на підставі обстеження текстів або записаних уривків усного мовлення
13. Словники власних імен , в яких фіксуються вживані в даній мові власні імена
14. Обернені або зворотні словники , в яких слова розміщуються за алфавітом у зворотному порядку літер: не з початку слова, а з кінця.
15. Топонімічні словники , в яких описуються назви географічних об”єктів.
Мовні (лінгвістичні) словники дуже важливі і постійно необхідні для бажаючих вивчити будь-яку мову чи пов’язати свою професійну діяльність з мовознавством. Але окремі їх різновиди, наприклад тлумачні, важливі не тільки для мовознавців, а взагалі для будь-кого. Орфографічні, орфоепічні та словники іноземних слів відіграють велику роль у навчанні та професійній діяльності так, як при необхідності можуть допомогти з правильним написанням та використанням певного слова.
