Метою дипломної роботи було вивчення теоретичних засад та основних етапів розвитку романтизму як літературно-мистецької течії в Англії, а також практичне дослідження народних балад та пісень у творчості поетів «озерної школи».

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі були вирішені наступні завдання:

висвітлено основні історичні етапи розвитку романтизму в Англії;

охарактеризована історія виникнення та еволюція баладних жанрів;

розглянуто основні цикли англо-шотландських балад, а також їх художні особливості;

проаналізовано літературні пісні в творчості поетів «озерної школи»;

проаназізовано розвиток жанру балади в творчості поетів-«лейкістів»; а також визначити художні особливості літературної балади початку XIX століття;

охарактеризовано особливості форми і засобів художнього відображення балади у творчості поетів «озерної школи»;

розкриті прийоми художнього відображення балади.

На початку XIX століття канони поетичної мови, проголошеної класицистами, були знехтувані романтиками. Романтики відстоювали емоційно-естетичну цінність мовної своєрідності. Вони прагнули збагатити поетичну мову новою лексикою, черпаючи її з різних джерел.

Наприклад, В.Скотт широко використовує діалектизми, а У.Вордсворт закликає відмовитися від особливого поетичного словника і користуватися в поезії словами і формами живої розмовної мови.

Романтики відкидають класичний розподіл слів на придатні для поезії «піднесені» слова з широким значенням і непридатні «низькі» з вузьким значенням. Вони часто вважають за краще користуватися саме словами з вузьким значенням, оскільки вони дозволяють створити конкретніші асоціації і тим сильніше впливати на емоції читача. Емотивна функція у романтиків виходить на перший план. Поети прагнуть використовувати різноманітні засоби; кожен виразний засіб, кожне слово або зворот розцінюються залежно від їх придатності для вираження даного відчуття, даної ідеї автора. Поети прагнуть зближувати поезію з живою мовою, що краще дозволяє їм передати свої думки і відчуття читачеві, вони виступають проти умовностей поетичної мови, застиглих образів, традиційних епітетів, шаблонних фразеологізмів.

Жанрова модель романтичної пісні, зорієнтованої на народнопісенну традицію, набула розвитку в світовій та англійській літературах. Серед поетів-романтиків Великобританії до цього жанру зверталися С. Колрідж, В. Скотт, Т. Мур, Дж. Байрон, В. Лендор, Дж. Клер та ін. Варто зазначити, що автор основних концептів фольклорної течії Вордсворт не створив жодної романтичної пісні.

Генологічний аналіз англійських романтично-літературних пісень в творчості поетів «озерної школи» виявив у їхній поетиці комбінування народних і літературних пісенних традицій.

Одні з видів романтичних пісень за своїм генезисом є національними (англійські мисливські, рибальські пісні, пісенні варіації для волинок ), інші – міжнаціональними (колискова, похоронні та весільні пісні). Хоча й у поетиці міжнаціональних виявляється національна своєрідність. В англійській романтичній поезії більше, ніж в інших, імітацій та перекладів пісень інших народів. Вирішальним у творенні зразків цього синтетичного жанру був принцип наслідування народної пісні.

Поети «озерної школи», наслідуючи народну пісню, намагались якнайточніше передати її ритмічний малюнок і колорит, використовуючи фольклорні засоби пісенної поетики.

Балада, як лірико-епічний і лірико-драматичний жанр, отримує свій розвиток в творчості поетів «озерної школи». Романтичні балади, як і народні, можна розділити на декілька груп: балади, що ґрунтуються на історичних фактах і подіях, балади, розробляючі фантастичну тематику, і балади, в яких переважає ліричний початок. Взагалі ліричний початок домінує в творчості романтиків, тому ліризм часто вливається в оповідання. Поети «озерної школи» зверталися до старовинних переказів як джерелам, тому і в народній баладі, і в романтичній можна знайти їх зв'язок з легендами і оповідями.

Поети «озерної школи» епохи Романтизму розвивають в своїй творчості багато баладних традицій. В основному романтичні балади, як і народні, будуються навколо одного, часто трагічної події. Як експозиції у деяких баладах виступають інформування від імені автора, що вводять читача в курс подій, але найчастіше балади мають різкий початок. Дуже часто неясність і незрозумілість супроводжують баладу від початку до самого кінця. Хоча в якості висновку в деяких баладах іноді виступає узагальнювальний роздум автора, в більшості своїй автори не нав'язують читачу готові висновки, залишаючи його наодинці з собою, даючи можливість зробити свої власні висновки. Таким чином, образотворчо-оповідні балади ліричного характеру в цілому зберігають традиційну якість баладного жанру – фрагментарність викладу, коли оповідання втрачає свою плавність і розмірність. Саме фрагментарність виконує велику роль в посиленні драматичного елементу оповідання. Драматизм кожний з поетів - романтиків підкреслює по-своєму: Кольрідж – через таємничість, фантастичність і містицизм, Вордсворт – крізь драматизм сюжету і простоту мови, Скотт – через найточнішу стилізацію під старовинну народну баладу з використанням архаїзованої лексики, діалекту північних районів Англії і Шотландії, характерних для баладного жанру епітетів.

Як вже було сказано, поети «озерної школи» надавали велику увагу опису внутрішнього світу своїх героїв, їх душевних переживань. Дії і події у баладах як би націлені на виявлення духовних якостей героїв. Тому щоб додати своїм поемам більшої емоційності і експресивності автори використовують діалогічну форму оповідання, простоту мови і баладної техніки, архаїчні обороти народної поезії, численні повтори – всі ці стилістичні прийоми підсилюють драматичну напругу відчуттів читача.

У популярності балад їх розмір зіграв не останню роль. Цей розмір, що бере початок в силабо – тонічному віршуванні народних балад і змінений Кольріджем в його «Крістабелі», був відповідною формою для романтичної поеми, яка сильно залежала від характеру її сюжету. Щоб уникнути монотонності в балади вводилася ритмічна інверсія, в результаті чого з'являлися короткі рядки, які створювали паузи, але від цього аніскільки не страждала мелодика балад. Неможливо читати балади романтиків, не помітивши легкої музичності майже всіх їх поем.

Перетворившись в творчості поетів-романтиків, стилістика, образи, мотиви, сюжети як народної, так і літературної балади стали загальним надбанням англійської поезії. Баладна форма стала засобом втілення нових відчуттів і ідей, обробки нового матеріалу в творчості англійських поетів XIX – XX століть.

Використавши баладну форму, лейкісти трансформували цей жанр, поставивши розповідача в нові умови очевидця і учасника подій.

Зображення народного побуту, повсякденної праці, розширення тематики поезії, збагачення поетичної мови за рахунок введення розмовної лексики, спрощення найпоетичнішої конструкції наблизили поетичний стиль до буденної мови, допомогли Вордсворту, Колріджу і Сауті переконливіше і правдивіше відобразити суперечності дійсності. Сформулювавши естетичні принципи нового романтичного мистецтва, ввівши нові категорії піднесеного, чутливого, оригінального, вони рішуче виступили проти класистичної поетики, що зжила себе, намітили шляхи зближення поезії з дійсністю за допомогою радикальної реформи мови і використовування багатющої національної поетичної традиції.

Звернення до народної творчості збагатило поезію новими образами і поставило перед англійськими письменниками і поетами нові задачі. При цьому раціональний момент, такий істотний для класичної поезії попереднього сторіччя, до певної міри відсунувся на задній план, а разом з ним і колишні методи зображення людини.