В результаті даного лінгвістичного дослідження можна зробити висновок, що лексика будь-якої мови постійно поповнюється, збагачується, відновлюється. Деякі слова зникають, інші, навпаки, з’являються, а носії мови активно їх використовують. Отже, новоутворені слова, мають сприйматися, як звичайне мовне явище-вони є невід’ємною об’єктивною частиною мовної культури, а їх правильний переклад на інші мови є важливою задачею.

Завдяки науково-технічному прогресу існує всесвітня мережа Інтернет, яка може статися в пригоді кожному студенту чи науковцю. На спеціалізованих сайтах можна отримати корисну інформацію про новітні дослідження та останні новинки.

Словниковий склад української мови є одним цілим і постійно змінюється – поповнюється новими мовними одиницями. Запозичення, як процес поповнення словникового складу мови, є одним з продуктивних способів.

Під час проведення дослідження основна увага зверталася на аналіз ряду питань, актуальних для поповнення словникового складу мови для запозичення нових слів за останні десятиріччя.

Перед усім, вважалося необхідним вивчити найбільш важливі для теорії української неології на даному етапі її розвитку питання.

Розглянуто загальну класифікацію неологізмів сучасної української мови

і місця, що займають в поповненні словникового складу.

Дослідження запозичень-неологізмів і місця, яке вони посідають серед нових лексичних одиниць, обґрунтовує необхідність їх практичного використання, вивчення в середніх та вищих навчальних закладів. Аналіз шкільної програми показує, що запозичення та шляхи їх адаптації у мові не вивчаються, а результати констатуючого та формуючого експериментів дають нам можливість вести мову про необхідність упорядкованого введення цієї теми в учбовий процес.

В цілому характеризуючи запозичені неологізми можна відмітити, що

українська мова приймає дуже багато слів з інших мов.

В сучасній українській мові намічається тенденція до збільшення словникового складу.

Кількість запозичень-неологізмів швидко зростає, різні сфери і галузі людської діяльності постійно збагачуються ними, і необхідно, в міру можливостей, прослідкувати цей процес.

Проведена робота допомогла детально розглянути цей засіб поповнення

словникового складу, але залишилося ще багато актуальних питань, які вимагають подальшого вивчення, було досліджено далеко не всі проблеми

сучасної української неології.

Ця наука являє собою значне поле діяльності для всебічного вивчення, але обсяг даної роботи не дозволяє нам розглянути всі аспекти.

Без всякого сумніву, можна констатувати, що подальше дослідження

запозичень-неологізмів, шляхів їх адаптації і зв’язки з різними галузями діяльності людей, буде доцільнішим та необхідним.