Дослідження рукописів відносяться до числа найпоширеніших криміналістських експертиз. Основна їх мета – ідентифікація виконавця.

Предметом же дослідження є почерк – відносно стійка система рухів, що відображається в рукописах, в основі формування якої лежить письмово-руховий навик. Уміння писати отримується в результаті тривалого навчання і тренувань.

У почерках різних осіб можуть зустрічатися окремі однакові ознаки, але їх сукупність у кожної людини індивідуальна. Не дивлячись на різноманітність причин, що викликають зміни почерку, система рухів (динамічний стереотип) в цілому, вироблена впродовж довгого часу, відносно стійка. Це значить, що можливість ідентифікації людини по почерку зберігається в часі і навіть при спробах умисного спотворення або при зміні почерку в старості, що виражається в сповільненості листу і зниженні координації рухів, в спрощенні будови букв.

Предметом криміналістичного дослідження є тільки письмові та машинописні документи, на яких мовними засобами (знаками) закріплені думки людини, певні події та факти. Як правило, для виготовлення документів застосовують основу (папір для письма, газетний, друкарський, картон), на яку за допомогою барвника (чорнила, пасти, туші, штемпельної чи друкарської фарби, олівця тощо) наносять інформацію з використанням мовних знаків.

Документи різняться за формою (розміром, наявністю певних реквізитів, захисних засобів, відбитків печаток і штампів, матеріалом) та змістом і поділяються на такі:

• за призначенням — ті, що засвідчують певні факти чи права, і ті, що містять певну інформацію довідкового та іншого характеру;

• за джерелом походження — офіційні, що походять від державних органів, установ, підприємств, організацій, а також підприємств, установ, організацій і фірм різних форм власності, і приватні, що виходять від приватних осіб;

• за способом виготовлення — рукописні, друковані, виготовлені друкарським та іншими поліграфічними способами;

• за походженням — оригінали та копії.

Техніко-криміналістична експертиза документів може бути призначена як під час попереднього розслідування та судового розгляду кримінальної справи, так і під час розгляду цивільних справ. Право призначати таку експертизу мають також нотаріуси і посадові особи, які виконують нотаріальні дії, якщо справжність поданого документа викликає в них сумнів.

Ознаки писемної мови є відображенням у письмі інтелектуальних навичок людини. Іноді їх поділяють на загальні та окремі.

До загальних навичок належать лексико-фразеологічні, стилістичні, синтаксичні, орфографічні, пунктуаційні, а до окремих — стійкі порушення мови, використання окремих мовних засобів. До окремих ознак зараховують особливості пунктуації, орфографію, використання професіоналізмів, крилатих виразів, жаргонних слів тощо.

Багато авторів об\'єднують загальні та окремі ознаки, вирізняючи три групи ознак: граматичні, лексичні та стилістичні.

Почеркознавча експертиза може бути призначена як у кримінальних, так і в цивільних справах. Вона розв\'язує такі завдання:

• ідентифікаційні (пов\'язані зі встановленням конкретного виконавця тексту, підпису, цифрового запису);

• класифікаційні (полягають у встановленні за почерком окремих якостей або ознак особи, що характерні для певних груп населення, наприклад, статі, віку, рідної мови, професії);

• діагностичні (пов\'язані з розпізнаванням часу та умов виконання конкретного рукопису (документа), а також з визначенням емоційного стану виконавця).

Слід зазначити, що показники більшості ознак почерку значно варіюють по величині в загальному об\'ємі рукописного тексту, тому при розгляді ознак оцінювалися їх переважаючі, а не абсолютні значення. Крім того, знайдені на проміжних етапах дослідження кореляційні зв\'язки між окремими ознаками листу свідчать про існування узгодженої і стрункої системи таких ознак, відмінною відносною стійкістю для кожного пишучого. Чи доцільне продовження дослідницької роботи в даному напрямі? В зв\'язку з цим існує думка про те, що індивідуальні риси особи людини не можуть не віддрукуватися в його почерку, але записані ці риси такими кодами, яких сучасна наука поки що не в змозі розшифрувати і прочитати. Можливо, что одним з потенційних шляхів рішення проблеми психологічної діагностики за наслідками аналізу почерку може стати використовування методології системного підходу в сукупності з набором минулих всесторонню перевірку психодіагностичних методик.

Таким чином, розпізнавання почерку, яке раніше називалося графологією, очищене від містичного нальоту старовини, успішно використовується в сучасній психологічній діагностиці і дозволяє визначати деякі особливості поведінки, характеру, схильностей пишучого. Таке обстеження має значні переваги перед іншими методиками: воно не вимагає особливих умов проведення і доступно абсолютне для кожного уміючого писати.