ЗАМОВЛЕННЯ РОБОТИ:
ЛЮБОМИР. ТЕЛ. 067-344-80-85 АБО 066-547-01-87
ЕМЕЙЛ lmyhayluk@bigmir.net
СКАЙП lmyhayluk
______________________________________________________________
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ ДЛЯ СИСТЕМИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ПЕРІОДУ РОСІЙСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО ПАНУВАННЯ
1.1. Система підготовки фахівців дошкільного виховання в Україні періоду Російської імперії
1.2. Підготовка вихователів дошкільних закладів в Галичині. Діяльність товариства «Рідна школа»
РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВКА ПРАЦІВНИКІВ ДЛЯ СИСТЕМИ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ В 20-50 РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Розвиток дошкільного виховання та підготовка кадрів періоду Української Народної Республіки (1917–1920)
2.2. Підготовка дошкільних працівників в Радянській Україні в 20 – на початку 30 років ХХ століття
2.3. Розвиток системи підготовки кадрів в період зростання сталінського терору
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
_______________________________________________________________________
ВИСНОВКИ
1. Україна переживає новий етап історичного розвитку – етап розбудови незалежної держави, становлення демократичних принципів суспільного і державного ладу. Велике значення для будівництва демократичної системи освіти у державі має переосмислення, зокрема, змісту та практики дошкільної освіти, що побутували в попередній період, а саме в першій половині ХХ століття. На початку XX ст. активізувався рух за об’єднання вчених, педагогів-практиків, які займалися вихованням дітей дошкільного віку: у 1901 р. було організовано Київське товариство сприяння вихованню і захисту дітей, у 1902 р. – Київське товариство народних дитячих садків, які на благодійних засадах здійснювали масштабну організаторську, науково-методичну, консультативну роботу. У цей час розгорнула активну діяльність Наталія Лубенець (1877–1943),
яка очолювала Київське товариство народних дитячих садків, видавала журнал «Дошкольное воспитание», читала лекції у Фребелівському педагогічному інституті, працювала в Колегії дошкільного виховання при Департаменті народної освіти. Її праці «Педагогічна система Ф.Фребеля», «Народний дитячий садок», «Дошкільне виховання і народна школа», «Фребель і Монтессорі» містять цінні спостереження і міркування щодо виховання дітей у перші роки життя, організації педагогічного процесу в дошкільних закладах. Завдяки діяльності благодійних товариств до 1917 р. у Києві працювало 11 народних дитячих садків, діяло також 13 приватних садків. Дошкільні заклади було відкрито у Житомирі, Севастополі, Харкові, Черкасах, Чернігові. Всього в Україні їх було 38. Зусиллями Товариства народних дитячих садків та Фребелівського товариства у Києві розпочато підготовку педагогічних кадрів для дошкільного виховання. У 1908 р. було засновано Фребелівський жіночий педагогічний інститут.
2. В 20-30-х рр. "Рідна Школа” УПТ створила певну систему підготовки кадрів для сезонних і постійно діючих дошкільних закладів, яка відповідала умовам і можливостям галицького суспільства і була спрямована на розширення мережі й збагачення національного характеру різних типів українських інституцій дошкільного виховання.
3. Значну роботу з розбудови суспільного дошкільного виховання було розгорнуто в Українській Народній Республіці (1917-1919). У серпні 1917 р. Центральна Рада утворила Генеральний секретаріат освіти (із січня 1918 р. – Міністерство народної освіти), у структурі якого був відділ позашкільної освіти і дошкільного виховання. Очолювала його автор концепції національних дитячих закладів в Україні С. Русова. За її участі тривала робота над підготовкою закону про загальність, обов'язковість, безкоштовність дошкільного виховання, підготовлено проект «Регламенту дитячих садків». У 1919 р. було прийнято Закон «Про надання прав державної служби працівникам позашкільної освіти і дошкільного виховання», впровадження якого мало залучити до справи дошкільного виховання кваліфікованих спеціалістів.
4. Уся система вищої педагогічної освіти на факультетах соціального виховання України у 20-х – на початку 30-х рр. була спрямована на підготовку універсальних педагогів-вихователів для усіх ступенів дитинства за однаковими принципами та завданнями. В ІНО дошкільне виховання розглядалось як другорядна галузь, що не потребує ретельної наукової підготовки. Через невелику кількість дошкільних установ та їх скрутне становище студенти не мали змоги ознайомитись із практичною стороною майбутньої професії, вивчаючи тільки теоретичний матеріал. Станом на 1930 р. вищі педагогічні навчальні заклади України за роки радянської влади підготували всього близько сотні дошкільних працівників. Це ні в якому разі не могло задовольнити потреби в них. Відсутність кваліфікованих викладачів та спеціалістів з дошкільного виховання на курсах, у педагогічних технікумах та інститутах відбивалась на якості навчання. Таким чином, вихователів для дошкільних закладів в Україні у 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. готували, насамперед, на короткострокових курсах. Навчались на них переважно сільські мешканці з низьким культурно-освітнім рівнем, які і становили основну частину працівників у яслах, дитячих садках, майданчиках, осередках та притулках. У педагогічних технікумах України дошкільне виховання складало мізерну частину навчання. Окремих відділень та секцій з дошкільного виховання в них не існувало. Після закінчення технікуму випускники обіймали посади переважно керівників дошкільних установ. Вищі навчальні заклади готували педагогів-організаторів та інструкторів для системи дошкільного виховання. Випускники ВНЗ отримували призначення на роботу до губернських та повітових відділів народної освіти, а не у дошкільні заклади. До того ж кількість працівників дошкільної галузі з вищою освітою була настільки мізерною, що не могла суттєво вплинути на якість виховання дітей віком до 7-ми років.
5. Протягом 30-40-х років у колишньому СРСР було сформовано єдину систему народної освіти. Зростала кількість дошкільних закладів. Було затверджено Статут і програму дитячого садка (1934), а в 1938 р. запроваджено «Керівництво для вихователя дитячого садка». Під час Другої світової війни розпочали роботу нові типи дошкільних закладів – дошкільні інтернати, санаторні дитячі садки. У 1947 р. Народний комісаріат освіти УРСР затвердив новий Статут дитячого садка. Організацію, утримання і керівництво дошкільними закладами здійснювали державні органи.
6. У першій половині XX ст. було сформовано теоретичні, організаційні та методичні основи діяльності дошкільних закладів в Україні. Суспільне дошкільне виховання розглядалося як початкова ланка системи народної освіти, спрямована на всебічний і гармонійний розвиток дітей. Зміст дошкільної освіти в досліджуваний період на кожному етапі докорінно змінювався, а саме: релігійне виховання як провідна ознака попереднього етапу становлення змісту дошкільної освіти було не лише відкинуте, а й заборонене; на зміну вихованню загальнолюдських і національно-культурних цінностей прийшло виховання в дусі комуністичної моралі; замість вільного природовідповідного виховання дитяче життя організовувалося на засадах колективізму, класовості, з позицій матеріалістичного світогляду.
