ТЕМА: Підвідомчість та підсудність справ господарським судам

ПРЕДМЕТ: ПРАВО

ВИД: МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

ЗАХИСТ: 2010

СТОРІНОК: 133

ЦІНА: ДОГОВІРНА

___________________________________________________________________

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДВІДОМЧОСТІ ТА ПІДСУДНОСТІ СПРАВ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ
1.1. Поняття, значення підвідомчості у правозастосуванні
1.2. Види підвідомчості справ господарським судам
1.3. Поняття підсудності справ

РОЗДІЛ 2. КАТЕГОРІЇ СПРАВ, ПІДВІДОМЧИХ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ ТА СПРАВИ ПІДСУДНІ МІСЦЕВИМ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ
2.1. Справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів
2.2. Справи про визнання недійсними актів
2.3. Територіальна підсудність справ господарському суду
2.4. Виключна підсудність

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ ПІДВІДОМЧОСТІ ТА ПІДСУДНОСТІ СПРАВ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ
3.1. Питання підвідомчості справ господарським судам: існуючі суперечності та шляхи їх подолання
3.2. Підсудність справ господарським судам згідно проекту ГПК

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

____________________________________________________________________

ВСТУП

Актуальність теми роботи. Важливість та необхідність дослідження підвідомчості як процесуального інституту витікає з конституційної тези відносно розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Визначаючи підвідомчість судових справ слід зазначити, що це правовий засіб, за допомогою якого здійснюється розмежування сфер відання органів судової влади. Судова юрисдикція як міжгалузевий інститут процесуального права опосередковує розмежування компетенції з правового регулювання суспільних відносин у процесі судової правореалізації між органами судової влади. Таким чином, юрисдикція завжди передбачає наявність компетенції, оскільки між юрисдикцією та компетенцією існує діалектичний зв'язок і ці два поняття взаємопов’язані, не можуть існувати самостійно, відокремлено одне від одного. Крім судової юрисдикції, існує юрисдикція інших органів, які мають право вирішувати юридичні питання, у тому числі органи нотаріату, третейські суди, міжнародні судові установи, а також інші органи, які відповідно до закону мають право здійснювати захист прав при вирішенні юридичних питань. Таким чином, підвідомчість справи і юрисдикція співвідноситься як часткове та загальне.
Юрисдикція певного органу судової влади окреслює ті чи інші форми правосуддя (конституційного, господарського, цивільного та ін.). Кожна форма юридичного процесу має власну сферу матеріальних правовідносин. Крім того, судові рішення, що виносяться судами при розгляді юридичних справ за правилами певної процесуальної форми, мають свої особливості та різні за правовою природою процесуально-правові наслідки.
Заслуговують критиці положення господарського процесуального законодавства відносно обов'язковості відмови з боку суду у порушенні господарської справи за умови, якщо з цього приводу між тими ж сторонами відбувся розгляд справи іншими компетентними органами, яким законом надано право вирішувати відповідні правові конфлікти. Звернення заінтересованою особою за розглядом спору до несудових органів, до компетенції котрих входить розв'язання господарських спорів, не повинно позбавляти заінтересовану особу гарантованого Конституцією права на судовий захист, який здійснюється господарськими судами.
Виходячи з міжнародно-правових стандартів здійснення правосуддя, останнє полягає у наступному: від правильного вирішення того питання, до підвідомчості якого судового органу відноситься розгляд тієї чи іншої справи, залежить те, наскільки компетентний суд буде розглядати юридичну справу в контексті Конвенції про захист прав людини та основних свобод і Загальної декларації прав людини.
Підвідомчість справи господарському суду зумовлена двома чинниками:
1) вказівкою на це у законі (включаючи встановлені критерії підвідомчості);
2) формою судового процесу.
Господарські суди здійснюють розгляд справ в таких процесуальних формах: позовного провадження; розгляд заяв про банкрутство; скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби; розгляд заяв щодо оскарження рішень третейських судів відповідно до компетенції господарських судів та видачі останніми документів для примусового виконання рішень третейських судів.
Потребують удосконалення взаємовідносини між цивільними та господарськими судами про підвідомчість при виникненні спорів чи сумнівів. З огляду на проект Господарсько-процесуального кодексу України та правові позиції Вищого господарського суду України, при наявності ухвали про відмову у прийнятті заяви, яка набрала законної сили, з приводу непідвідомчості справи, суд суміжної юрисдикції зобов’язаний прийняти до свого провадження цю справу при наявності волевиявлення заінтересованої особи. В протилежному випадку самі суди порушують гарантований Конституцією принцип судового захисту порушених прав і свобод чи охоронюваних законом інтересів, практично позбавляючи заінтересовану особу права звернення до органу судової влади.
Система господарського судочинства є важливою складовою системи судочинства України. Цими судами щороку розглядаються тисячі справ і від об'єктивного, неупередженого, оперативного розгляду даних справ, заснованому на принципах законності та справедливості, залежить нормальна робота суб'єктів господарювання, іноді долі тисячі найманих працівників, що працюють в цих організаціях. Для того, щоб своєчасно та якісно реалізувати своє право на звернення до господарського суду особі необхідно знати вимоги підсудності, які встановлюються чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Ступінь розробленості проблеми підсудності справ господарським судам знаходиться на край низькому рівні. Справа в тому, що дане питання досліджується лише частково в наукових джерел, таких як підручники з господарського процесу, та деяких публікаціях в періодичних виданнях.
Неоднозначність вирішення окремих питань підвідомчості та підсудності справ у судовій практиці, в законодавстві та в науці процесуального права обумовлює актуальність теми дипломного дослідження.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукова розробка питань підвідомчості справ господарським судам та комплексне дослідження питання підсудності справ господарським судам, формулювання теоретичних положень та практичних висновків, спрямованих на ефективне забезпечення захисту прав, свобод та інтересів суб’єктів права у господарському судочинстві, обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.
Для досягнення цієї мети в дипломній роботі поставлені наступні завдання:
– дати характеристику поняттю і значенню підвідомчості у правозастосуванні;
– дослідити сутність підвідомчості справ господарським судам та охарактеризувати їх види;
– проаналізувати поняття підсудності справ господарським судам;
– висвітлити категорії справ, підвідомчих господарським судам;
– надати відомості про категорії справ, які розглядаються за правилами територіальної підсудності, дати їх характеристику;
– надати відомості про категорії справ, які розглядаються за правилами виключної підсудності, дати їх характеристику;
– розкрити існуючі суперечності у питаннях підвідомчості справ господарським судам та показати шляхи їх подолання
– визначити правила підсудності, встановлення яких пропонується в проекті нового ГПК України, дослідити їх співвідношення з положеннями чинного законодавства.
Об’єктом дослідження є господарські процесуальні відносини, що виникають при визначенні справ, підвідомчих господарським судам та суспільні відносини, що виникають у процесі звернення до господарського суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи інтересу суб'єктами господарських відносин, визначення підсудності справи господарським судам.
Предметом дослідження є підвідомчість справ господарським судам як процесуальний інститут і підсудність справ господарським судам, а також положення проекту господарського процесуального кодексу з питань підвідомчості та підсудності справ.
Методи дослідження. Дослідження побудовано на використанні ряду наукових методів і підходів тією мірою, якою вони адекватні об’єкту, предмету та завданням дипломного дослідження.
Структура і обсяг дипломної роботи визначається її метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, що мають дев’ять підрозділів, висновків. Загальний обсяг дипломної роботи складає 133 сторінки комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 163 найменувань.

ВИСНОВКИ

У дипломній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоноване нове розв’язання наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання щодо підвідомчості справ господарським судам. Для вирішення наукового завдання нами обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань підвідомчості справ господарським судам з метою розмежування юрисдикції судових органів. На підставі проведеного дослідження можемо сформульовати наступні основні висновки:
1. Підвідомчість справ визначається як правова категорія, що опосередковує сферу відання того чи іншого компетентного органу, та юрисдикція як правова категорія, що відображає компетенцію юрисдикційних органів щодо вирішення підвідомчих їм юридичних справ.
2. Є необхідність визначення критеріїв підвідомчості справ господарським судам як встановлених законодавством ознак спірних правовідносин, за наявності яких визначається підвідомчість тієї чи іншої справи або групи таких справ господарському суду.
3. Підвідомчість справи господарським судам повинна визначатися, виходячи з відносин, що мали місце під час існування спірних матеріальних правовідносин, а не на момент подачі судового позову, у тому числі щодо спорів відносно договорів, укладених громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності, які на момент подачі судового позову припинили підприємницьку діяльність.
4. Нами розглянуто такі пропозиції: по внесенню змін до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ст. 174 ГК України стосовно того, що господарським судам підвідомчі справи по спорам, що виникають не тільки при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, але і при аналогічних діях стосовно господарського зобов'язання в цілому; по внесенню змін до ст. ст. 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" закріпивши положення про розгляд спорів, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності господарськими судами; по внесенню змін до ст. ст. 62, 80 ГПК України щодо уточнення підстав відмови у прийнятті позовної заяви та припинення провадження у справі при наявності арбітражної угоди.
Враховуючи результати дипломного дослідження, пропонуємо нову редакцію ст. 12 ГПК України: «Стаття 12. Компетенція господарських судів щодо вирішення справ».
1. Господарським судам підвідомчі справи зі спорів, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання і між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, а також інші справи, пов’язані із здійсненням господарської діяльності, у тому числі справи зі спорів, що виникають:
1) при реорганізації та припиненні суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності;
2) у сфері ліцензування господарської (підприємницької) діяльності;
3) при укладанні, зміні, розірванні та виконанні державних контрактів та інших угод про поставки продукції, виконання робіт та надання послуг для державних потреб;
4) у земельних, гірничих, лісових та водних відносинах, відносинах щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
5) у зв’язку із захистом ділової репутації у сфері господарської (підприємницької) діяльності;
6) у зв’язку із захистом від недобросовісної конкуренції та захистом економічної конкуренції;
7) у процесі зовнішньоекономічної діяльності та іноземного інвестування, включаючи спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні угод про розподіл продукції та концесійних договорів;
8) у зв’язку із здійсненням контролю та нагляду за господарською (підприємницькою) діяльністю;
9) у зв’язку із визнанням господарських договорів недійсними.
2. До компетенції господарських судів відносяться усі справи, в тому числі за участю фізичних осіб, що не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, зі спорів, що виникають:
1) при створенні та державній реєстрації суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності;
2) з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством, колективним сільськогосподарським підприємством, виробничим кооперативом, колективним підприємством, приватним підприємством і його учасником (членом, засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (членами, засновниками, акціонерами) господарських товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, виробничих кооперативів, колективних підприємств, приватних підприємств які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням їх діяльності, крім трудових спорів;
3) у процесі корпоратизації та приватизації, крім приватизації державного житлового фонду;
4) у відносинах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти промислової власності, включаючи спори про визнання незаконними документів про реєстрацію прав на результати промислової діяльності;
5) у процесі обігу векселів.
3. До компетенції господарських судів належить розгляд справ про банкрутство.
4. До компетенції господарських судів належить розгляд справ про визнання права та встановлення фактів, що не мають ознак спору про право, а саме про:
1) визнання торговельної марки (знака для товарів і послуг) добре відомою;
2) визнання суб’єкта господарської діяльності (підприємницької) діяльності власником недобудованого нерухомого майна;
3) визнання права власності за суб’єктом господарської (підприємницької) діяльності на самочинно збудоване ним нерухоме майно;
4) визнання права власності за суб’єктом господарської (підприємницької) діяльності у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності;
5) встановлення права власності у суб’єкта господарської (підприємницької) діяльності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери;
6) встановлення інших фактів, що породжують юридичні наслідки у сфері господарської (підприємницької) діяльності, у випадках, передбачених законом;
5. Законом до компетенції господарських судів може бути віднесено й інші категорії справ”.
Здійснивши ґрунтовне та повне дослідження питання підсудності справ господарським судам відповідно до поставлених завдань дипломної роботи можемо зробити наступні висновки.
1. Підвідомчість – це коло справ, віднесених законодавством до розгляду і вирішення системою господарських судів України, тобто підвідомчість є своєрідним правовим інструментом розмежування компетенції між різними категоріями справ, які підлягають вирішенню у різних процесуальних порядках. На відміну від підвідомчості, підсудність – це інструмент, який забезпечує також розмежування компетенції між судами, але зумовлений не різними процесуальними порядками їх вирішення, певною природою цих справ, а необхідністю покращення самого процесу їх розгляду, взаємодією учасників, забезпечення збереження цінної інформації тощо.
2. Інститут підвідомчості більш зумовлений глобальними питаннями судочинства і є головним по відношенню до підсудності, то інститут підсудності зумовлений більшою мірою практичністю у вирішенні господарських спорів та носить похідний характер від підвідомчості
З аналізу положень чинного законодавства ми також можемо зробити висновок про те, що порушення правил підсудності деякою мірою затримує процес вирішення справи господарським судом, проте даний процес все ж таки можливий, а от при порушенні правил підвідомчості порушення провадження у справі є неможливим.
3. Розглянувши питання територіальної та виключної підсудності можемо зробити висновок про те, що чинним господарським процесуальним кодексом України встановлено ряд випадків територіальної підсудності, дані випадки чинним законодавством конкретизовані, проте суть їх полягає в тому, що справи у господарських спорах будуть розглядатися або за місцем проживанням або за місцезнаходженням особи-відповідача. Деякі питання територіальної підсудності законодавчо сформовані не досить точно, або є не досить доцільними з практичної точки зору, а тому потребують вирішення, а саме до таких питань відносяться наступні: процедура звернення та вирішення питання територіальної підсудності Вищим господарським судом, розгляд справ про визнання виконавчого напису нормаріуса недійсним та повернення незаконно стягнутого майна підлягає розгляду за місцем знаходження відповідача тощо.
4. Виключна підсудність справ встановлена у п'ятьох випадках, передбачених ст.16 ГПК України. Недостатньо врегульованими та визначеними є питання стосовно органу перевезення, встановлення місцезнаходження рухомого майна, вирішення питання про місце порушення майнових прав інтелектуальної власності. Тому їх уточнення є необхідним в подальших змінах до Госполдарського процесуального кодексу.
5. Відповідно до ст.16 проекту нового Господарського процесуального кодексу, господарські суди розглядають справи за правилами, встановленими кодексом, у формах: позовного провадження; конкурсного провадження; інших видів провадження, передбачених Кодексом. Відповідно до даних видів проваджень проектом встановлені такі види підсулдності справ як: територіальна підсудність; виключна підсудність;підсудність за вибором позивача; договірна підсудність, а також є окремі види підсудності за окремими категоріями справ непозовного провадження. якщо порівняти випадки виключної підсудності за чинним ГПК та проектом нового ГПК, то слід зазначити,що проектом вони значно кориговані та доповнені. Зокрема, у проект було внесено зміни стосовно виключної підсудності щодо одного виду майна, а саме нерухомого, внесені доповнення, які стосуються морських, повітряних суден, у договорі стосовно перевезення тепер відповідачем виступає не орган перевезення, а саме перевізник, що значно розширює коло випадків виключної підсудності, а також проект нового ГПК доповнив підсудність місцевого господарського суду міста Києва справами про захист інтелектуальної власності.
Проте, на нашу думку, саме останнє нововведення є не досить доцільним, оскільки дані категорії справ набувать все більшого поширення і тому дане правило виключної підсудності може негативно вплинути на оперативність діяльності суду, в силу його майбутнього навантаження даними категоріями справ.