ВИСНОВКИ
У роботі
здійснено теоретичне обґрунтування й вирішення актуального науково-практичного
завдання щодо організації управління кар'єрою в сучасних організаціях. Це завдання полягає у розробці
науково-практичного інструментарію для організації управління кар'єрою на
основі узгодження інтересів організації та персоналу.
Основні
висновки та результати, які одержано в ході проведених досліджень, зводяться до
такого.
1.
Інтерес до
організації управління кар'єрою у сучасних організаціях в умовах ринкових
відносин має два джерела – індивідуальне й управлінське. Перше пов'язане з
актуалізацією потреби людини у забезпеченні власної безпеки та благополуччя в умовах стохастичного
середовища, друге – зі зростанням значення повного використання обмежених
ресурсів, у тому числі кадрового й інтелектуального потенціалу працівників.
Тому категорія "кар'єра” вивчалася з точки зору двох підходів щодо визначення
її сутності – індивідуального й
організаційного, з позицій яких аналізувався цей складний
соціально-економічний феномен.
2.
Аналіз генезису
і подальшого розвитку кар'єри, критичне вивчення наукових праць з питання
кар'єри у різних галузях знань дозволили зробити висновок про необхідність
погляду на кар'єру, як на узгодження
потреб, мотивів, інтересів і життєвих цілей індивіда з організаційною
(соціальною) еволюцією. Запропоноване трактування, на відміну від попередніх,
дозволяє врахувати всі напрямки кар'єрного зростання (вертикальний,
горизонтальний, доцентровий) і розкриває зміст кар'єри як об'єкта управління.
3.
Об'єктом
управління при організації управління кар'єрою на підприємстві є виявлення
потреб, мотивів, інтересів і життєвих цілей індивіда, які є підґрунтям побудови
кар'єри, і вплив на них з метою організації розвитку кар'єри відповідно до
інтересів підприємства. Тому в роботі сукупність спонукальних причин, що
змушують людину діяти і поводити себе певним чином для досягнення кар'єрних
цілей, була визначена як мотиваційне "ядро” кар'єрних устремлінь, яке
формується під впливом індивідуальних потреб і цілей життя та впливає на
задоволеність (чи незадоволеність) кар'єрою і роботою в сучасних організаціях.
4.
Узагальнення
всіх відомих теорій мотивації дозволило припустити, що задоволеність чи
незадоволеність кар'єрою і роботою на підприємстві визначається сукупною дією
чотирьох основних мотиваційних блоків: сприйняттям і оцінкою змісту роботи;
стосунками між працівниками у процесі кар'єрної реалізації; величиною
матеріальної винагороди; доцільністю
кар'єрних зусиль і виробничої діяльності. Впливаючи на той чи інший
мотиваційний блок, підприємство може коректувати ставлення персоналу до кар'єри
та роботи.
5.
Вивчення
ціннісно-мотиваційного змісту кар'єри в сучасних організаціях, де вона слабо
детермінована, виявило: превалювання особистісних цінностей над суспільними;
ставлення до кар'єри як до цілеспрямованої діяльності; збільшення значення
горизонтального та доцентрового напрямку в кар'єрному зростанні; зміни
ставлення до кар'єризму від негативного до нейтрального та позитивного;
входження до мотиваційного "ядра” кар'єрних переміщень устремлінь до
самореалізації, більш високої заробітної плати, більшої соціальної безпеки і
стабільності та привілеїв.
6.
Вивчення
професійно-практичного аспекту розвитку кар'єри в сучасних організаціях
показало, що уявлення персоналу про кар'єру змінюються, вимоги до неї
підвищуються. Проте організаційний менеджмент не враховує цих змін, тому
системне управління кар'єрою в контексті сучасного менеджменту персоналу і на
основі кваліфікованих розробок кар'єрних технологій на підприємстві відсутнє.
Інтереси підприємства та персоналу з питань кар'єри не погоджені, а це знижує
ефективність функціонування організації.
7.
Необхідно
удосконалити самоуправління кар'єрою за допомогою розробки процедури формування
індивідуальної кар'єрної стратегії, яка покладена в основу консультувань
персоналу з питань розвитку кар'єри в сучасних організаціях, визначення етапів
її побудови та реалізації.
8.
Дістала
подальшого розвитку організація управління кар'єрою на підприємстві через
уточнення суб’єкта управління й удосконалення організаційної структури
підприємства шляхом створення служби кар'єрного розвитку з метою забезпечення
орієнтації управлінської діяльності на підвищення конкурентоспроможності персоналу та
підвищення статусу управління кар'єрою на підприємстві.
9.
Слід
удосконалити систему методів управління кар'єрою на підприємстві шляхом
вивчення ціннісно-мотиваційного змісту кар'єри, особливостей та умов її
розвитку, консультувань з питань кар'єри з метою забезпечення відповідного
інтересам учасників напрямку розвитку кар'єри.
