ПРЕДМЕТ: ПЕДАГОГІКА

ВИД: КУРСОВА РОБОТА

ЗАХИСТ: 2013

_______________________________________________________________________

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАМОТИ ДІТЕЙ В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
1.1. Комп’ютер – як одна із сучасних технологій розвитку дитини-дошкільника
1.2. Характеристика впливу комп’ютерних ігор на поведінку та взаємини дошкільнят

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОМП’ЮТЕРНИХ ІГОР ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ
2.1. Вимоги до організації занять дошкільнят з комп’ютером
2.2. Основні завдання до занять дітей шостого року життя з комп’ютером
2.3. Практичні поради педагогам та батькам щодо попередження впливу комп’ютерних ігор

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

________________________________________________________________________

ВИСНОВКИ

Комп’ютерна залежність – це надмірне захоплення рольовими комп’ютерними іграми, в яких гравець відіграє роль віртуального персонажа і живе його життям, відчуваючи себе в реальності дискомфортно. Існує ряд факторів, які впливають на формування комп’ютерної залежності. В більшості комп’ютерними адиктами стають діти, які мають нестабільні і конфліктні сімейні відносини та відносини в дитсадку. Саме вони знаходять у віртуальному світі підтримку, успіх, тим самим самостверджуються для покращання свого психологічного стану.
Проблема комп’ютерної залежності – це ще проблема у втраті довіри до оточуючих. Якщо дитину, на її думку, постійно обдурювали та зраджували, то вона буде намагатися уникати повторення негативного досвіду й обирати такі відносини, які захистять її від негативних переживань.
Хоча сьогодні комп'ютерна залежність, порівняно з алкогольною чи наркотичною, багатьом здається менш значущою пробле¬мою, практика свідчить, що несвоєчасне виявлення девіантної поведінки дитини, спричиненої надмірним перебуванням у кібернетичному просторі, часто закінчуєть¬ся її лікуванням в умовах психоневрологіч¬ного диспансеру. Дослідники комп'ютерної залежності помітили також, що з часом є загроза виникнення в суб'єкта потреби в сильніших адиктивних засобах, таких як алкоголь і наркотики. Відомо також, що, залежність від комп'ютера може виникати на фоні інших залежностей або психічних розладів і деякий час їх маскувати.
Низький показник виліковування від даного типу залежності свідчить про над¬звичайно важливу роль профілактики пси¬хічних розладів і психологічних зміну ком¬п'ютерних адиктів, яка повинна мати у своєму арсеналі, крім роз'яснювальної ро¬боти з підлітками про наслідки надмірно¬го захоплення комп'ютерною діяльністю, ще й способи оцінювання ступеня захопле¬ності комп'ютерними іграми й методи ви¬явлення початкової стадії формування залежності від комп'ютера.
Велику користь у справі профілактики комп'ютерної залежності принесе протидія захоплюючому впливу комп'ютера шляхом створення міцної противаги йому. Проти¬вагою можуть бути заходи, що сприяють зростанню активності дитини, яку комп'¬ютер, як показали дослідження, суттєво зменшує. Це може бути будь-яка активна діяльність: хобі, що потребує уваги й сприт¬ності, читання книг, відвідування театрів та музеїв, мандри в екстремальних умовах, зустрічі з цікавими людьми. Перевіреним способом не дати дитині потрапити у за¬лежність від комп'ютерних ігор є залучен¬ня її до цікавих процесів, не пов'язаних із комп'ютерами та іншими електронними розвагами. Необхідно розвивати у зроста¬ючої людини інтерес до активних дій — походи, футбол та інші рухові ігри, які є не тільки розвагами, але й тренують тіло та нормалізують психічний стан. Спілкуван¬ню з комп'ютером корисно також створю¬вати противагу мистецькою діяльністю. Завдяки їй у дитини розвиваються най¬важливіші якості: здатність до сприйнят¬тя реального світу й власні творчі здібності.
Той, хто малює або ліпить, грає на сцені або створює музику, працює не тільки над об¬'єктом, насамперед, він працює над собою, тобто розвивається.
Якщо діти захоплюються комп'ютерни¬ми іграми, батькам доцільно вдаватися до таких заходів.
По можливості влаштувати, щоб ознай¬омлення дитини з комп'ютером відбувало¬ся під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами, зокре¬ма, з комп'ютерною залежністю, подібно до того, як розвиток спортивних якостей у дитини, зазвичай, доручають спортивно¬му тренеру, який має не лише розвивати здібності дитини, але й навчити її необхід¬них правил безпеки. Однак при цьому не зменшується роль батьків у нагляді за про¬цесом входження дитини в комп'ютерний світ, адже, як правило, це відбувається вдо¬ма й у платних комп'ютерних клубах.
На жаль, сьогодні обмаль таких фахівців, і їх роль відведена бать¬кам. Тому перед тим, як дозволи¬ти дитині спілкуватися з елект¬ронними засобами, батькам слід підвищити свою компетентність. Добре, коли батьки мають уявлен¬ня про те, що легкість користуван¬ня комп'ютером є оманливою і врешті решт призводить до над¬мірного перевантаження. Необхі¬дно ознайомитися і з відповідною літературою щодо негативних наслідків тривалого спілкування дитини з цим електронним при¬строєм. Добре також, коли при¬наймні один із батьків орієнтуєть¬ся у можливостях нової техніки, знає, що корисного можна одержати від неї для розвитку дитини, щоб спрямувати її комп'ютерну діяльність у потрібне русло.
Батьки мають знати ознаки комп'ютер¬ної залежності та вміти відстежувати її по¬яву. Керуючись набором цих ознак, час від часу слід придивлятися до стану дитини.
Противагою виникненню комп'ютерної залежності є розвиток у дитини самоконт¬ролю. Батьки мають допомогти дитині крок за кроком виховувати внутрішню волю, щоб у подальшому зростаюча людина відчува¬ла себе господарем комп'ютера, а не навпа¬ки. З цією метою необхідно навчити її пла¬нувати тривалість комп'ютерної діяльності. Для цього можна, наприклад, запропону¬вати дитині регулярне виконання таких вправ:
• призначити собі термін закінчення гри, по завершенні якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій;
• заздалегідь визначити початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його тільки, коли цей момент настане. Зрозуміло, що цьому має передувати ро¬з'яснювальна робота про шкідливість над¬мірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний про¬цес, і тому дозовані комп'ютерні розваги треба поєднувати з реальними активними діями у реальному світі.
У дитини потрібно формувати розумін¬ня ролі та місця інформаційних засобів у житті, навчити її сприймати комп'ютер як засіб для здійснення власної творчості. Це може бути: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотогра¬фією, літературна діяльність, робота з різноманітними пізнавальними система¬ми, програмування тощо. На відміну від комп'ютерних рольових ігор або спілкуван¬ня в Інтернеті ці види комп'ютерної діяль¬ності сприяють розвитку творчих здібнос¬тей дитини і значно менше пов'язані з на¬маганням заглибитись у віртуальну ре¬альність, за умови дозованого використо¬вування, не ведуть до швидкого виникнен¬ня комп'ютерної залежності.
Під час дозвілля, за умови дозування й не¬регулярності, можна дозволяти дитині по¬грати в комп'ютерні ігри. Проте, якщо фор¬мувати в дитини інтерес переважно до ін¬формаційних систем та розливальних ігор, а не ігор, які засновані на емоційному збуд¬женні й спричиняють заглиблення у вірту¬альну реальність (різного роду автогонки, зоряні ігри тощо), то психічний розвиток ди¬тини відбуватиметься й під час дозвілля.
Отже, людство все більш занурюється в комп'ютери й комп'ютерні мережі, і з кож¬ним днем збільшується кількість людей, особливо дітей, які потрапляють у психоло¬гічну залежність від комп'ютерної діяль¬ності. Це сучасна проблема. Науковці різних галузей мають об'єднатися для вив¬чення обговорюваного явища. Але батьки, педагоги, шкільні психологи вже зараз ма¬ють впливати на дітей, щоб уникати нега¬тивних наслідків цієї взаємодії, щоб цей сучасний технічний винахід на ім'я «комп¬'ютер» дійсно сприяв розвитку дитини, а не гальмував його.