____________________________________________________________________

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОТВОРЧОЇ (НОРМОТВОРЧОЇ) ТЕХНІКИ

1.1. Правотворча (нормотворча) техніка як різновид юридичної техніки

1.2. Правотворча (нормотворча) техніка, її зміст та елементи

1.3. Поняття та складові законодавчої техніки в Україні та її співвідношення з правотворчою (нормотворчою) технікою

РОЗДІЛ 2. ПРАВИЛА Й ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЗМІСТУ НОРМАТИВНИХ ПРАВОВИХ АКТІВ

2.1. Логічні і спеціально-юридичні правила й засоби

2.2. Правила й засоби системного вираження змісту нормативних правових приписів

2.3. Мовностилістичні правила й засоби

2.4. Правила й засоби структурування нормативних правових актів

2.5. Основні напрями запровадження нормотворчої техніки в практику нормотворення в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

____________________________________________________________________

У курсовій роботі здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні нормотворчої техніки як засобу нормотворчості, її змісту та складових елементів, використання в нормотворчій діяльності. Вирішення даного  наукового завдання є однією з необхідних умов підвищення юридико-технічної якості вітчизняних нормативних правових актів. 

Правотворчість – це особлива функція держави, інших уповноважених суб’єктів, правова форма, правова "оболонка" їх діяльності. Наприклад, парламент затверджує державний бюджет. Розглядаючи його по суті, аналізуючи всі статті доходів і витрат країни, він практично завершує процес прийняття закону про державний бюджет.

Таким чином, "акт правотворчості" має два значення. Це діяльність компетентних суб’єктів щодо видання норм права, а також результат такої діяльності, який виражений у вигляді юридичного документа, закону тощо.

Зміст і значення правотворчості полягає у тому, щоб вибрати такий варіант регулювання, юридичної регламентації, який би повною мірою відповідав поставленій меті. При цьому слід враховувати закономірності розвитку суспільства, сприятливі об’єктивні і суб’єктивні умови для прийняття нормативного акта, а також вибір оптимальної правової форми владного рішення (закон, указ, постанова, статут, регламент тощо).

Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:

1. Юридична техніка розглядається як складова техніки в праві. Цим узагальнюючим поняттям охоплюються: 

а) техніка в матеріальному значенні як сукупність певних матеріальних засобів, що використовуються в процесі юридичної діяльності; 

б) техніка діловодства як сукупність засобів документування в процесі юридичної діяльності; в) техніка збирання й аналізу інформації як сукупність спеціальних прийомів, конкретних пізнавальних операцій, що характеризують той чи інший метод збирання, обробки й аналізу інформації; г) юридична техніка.

2. Юридична техніка як явище знаходить своє застосування в усіх сферах юридичної практики. Безпосереднім її предметом виступають зовнішні форми останньої, якими виступають юридичні акти-документи, їх зібрання, збірники.

         3. Нормотворча техніка є різновидом юридичної техніки. Термін "нормотворча техніка” є більш точним порівняно з термінами "правотворча техніка” й "законодавча техніка”. Так, термін "правотворча техніка” не враховує того, що: 

а) компонентами права можуть виступати й певні ненормативні явища, 

б) право об’єктивно формується в процесі життєдіяльності суспільства і знаходить своє відбиття в нормах позитивного права як результаті діяльності уповноважених суб’єктів. Термін "законодавча техніка” слід використовувати для позначення правил і засобів вираження змісту законів  у вузькому (формальному) значенні.

          4. Нормотворча техніка – це система вироблених теорією і практикою нормотворчості правил і нематеріальних засобів вираження змісту нормативного правового акта, використання яких забезпечує визначеність та доступність нормативно-правового матеріалу, системні зв’язки між нормативними правовими актами та їх приписами. 

5. Зміст нормотворчої техніки складається з правил і засобів, які, у свою чергу, поділяються на такі групи: логічні, спеціально-юридичні, мовностилістичні, правила й засоби структурування. Правила нормотворчої техніки стосуються використання відповідних технічних засобів і не регулюють відносини між суб’єктами нормотворчого процесу. Засоби нормотворчої техніки мають нематеріальний характер.

6. У структурі нормотворчої техніки слід вирізняти законодавчу техніку і техніку підзаконних нормативних правових актів, які мають певні суттєві особливості, що зумовлено характерними відмінними властивостями законів і підзаконних нормативних правових актів.  

7. Для сприяння у запровадженні нормотворчої техніки в практику нормотворення в Україні необхідно розвивати і удосконалювати практику  цілеспрямованої підготовки кадрів для роботи у сфері нормопроектування; удосконалити окремі аспекти нормотворчого процесу; створити умови для ефективного функціонування спеціалізованих структур, діяльність яких спрямована на забезпечення високої юридико-технічної якості нормативних правових актів. Особливо важливим і корисним у цьому аспекті є підвищення ролі Академії правових наук України у науковому супроводженні нормотворчої діяльності на всіх її стадіях.

8. Для подальшого втілення нормотворчої техніки в практику нормотворення особливе значення мають уніфікація її правил і засобів, яка спрямована на досягнення єдності правил нормотворчої техніки, їх однозначності, а також стандартизація цих правил і засобів – санкціонування у встановленому порядку переліку чи іншого комплексу уніфікованих правил і засобів, які повинні застосовуватися при вираженні змісту нормативних правових актів в обов’язковому порядку.