Вступ

Розділ І. Промислова власність. Знак для товарів і послуг як об’єкт права

1.1. Становлення та розвиток правової охорони знаків для товарів і послуг

1.2. Об’єкти правової охорони промислової власності

Розділ ІІ. Права поромислової власності у господарській діяльності та їх правова охорона

2.1. Права промислової власності як об’єкт корпоративної трансакції

2.2. Правові особливості передачі прав промислової власності до статутних фондів господарських товариств

2.3. Правовий режим прав промислової власності у складі майна господарського товариства

2.4. Сучасний стан правової охороні промислової власності в Україні

Висновки

Список використаної літератури

____________________________________________________________________

Головна проблема полягає у відсутності реальної стратегії наукового та інноваційного розвитку в нашій державі, яка водночас має стати головним індикатором ефективності витрат на науку і визначити національні інноваційні пріоритети на перспективу. При цьому важливим є розуміння того, що навіть найкраща стратегія не буде втілена в життя, якщо не розробити ефективні механізми її реалізації. 

Вже давно настав час сформувати і запровадити сучасну модель інтеграції інтелектуального потенціалу нації у внутрішній і світовий ринки, враховуючи як національну специфіку процесів перетворення інтелектуального надбання в конкурентноспроможну продукцію, так і відповідний світовий досвід. Треба просто від розмов про необхідність інноваційного розвитку економіки перейти до реальних справ. 

На жаль, більшість керівників підприємств, організацій, установ також мають слабке уявлення про можливості комерційного використання об`єктів права інтелектуальної власності. Вони займаються впровадженням новітніх розробок і намагаються продовжувати цю роботу в нових економічних умовах, але просування інтелектуальної продукції на ринку, особливо зовнішньому, вимагає спеціальних економічних знань, володіння методами маркетингу цього специфічного товару. 

Цим мають займатись фахівці, обізнані з такими питаннями, які пройшли відповідну підготовку, мають необхідні знання і, головне, можуть дивитись хоча б на декілька років уперед. Наші бізнесмени орієнтовані на "швидкі гроші", а новітні технології — це п’ять і більше років. 

Не має сумніву, що забезпечення комерційної реалізації результатів інтелектуальної діяльності має здійснюватись через формування спеціальних комплексних структур, які б стали безпосередніми учасниками процесу створення об’єктів права інтелектуальної власності (венчурні фонди, інтелектуальні містечка тощо), здійснювали експертну оцінку їх комерційної привабливості, досліджували кон’юнктуру ринку, а також мали змогу надавати інноваційним розробкам дієву маркетингову та фінансову підтримку. 

Як свідчить світовий досвід, інноваційні зрушення в національних економіках визначалися не лише науковими та технічними досягненнями, але й загальним інтелектуальним проривом за допомогою створення відповідних інституцій соціального, освітнього, науково-технологічного та маркетингового спрямування, які поєднали інтелект, виробництво, бізнес. 

На підставі наведених та інших висновків слід внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства України: а) статтю 43-2 ГПК України «Види запобіжних заходів» доповнити наступними заходами: заборона вчинення певних дій; встановлення обов’язку вчинення певних дій; опис, з вилученням або без вилучення зразків; вилучення товарів, що порушують права, та, у відповідних випадках, матеріалів та знарядь, що використовувались для виготовлення таких товарів, та пов’язаних з такими товарами документів. Додатково у ст. 43-2 ГПК України зробити застереження, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані й інші види запобіжних заходів, які не суперечать законодавству України; б) застосування способу «усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати», повинно обмежуватись лише випадками, коли необхідність введення контрафактних товарів в цивільний оборот обумовлена винятковими обставинами, а саме суспільною необхідністю. Запропоновано положення наступного змісту: «У разі, коли введення в цивільний оборот товарів, виготовлених з порушенням прав на торговельну марку, пов’язане із суспільною необхідністю, особа, права якої порушено, може вимагати усунення за рахунок правопорушника з таких товарів, упаковок незаконно використаної торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати».