Проведене дослідження дозволило нам дійти висновку про те, що господарські суди мають подвійну природу: з одного боку він є органом держави, державною організацією (а саме - установою) і виступає у правовідносинах при реалізації своїх владних повноважень, які проявляються у його праві видавати правові акти, а також у можливості матеріальними, примусовими і організаційними засобами забезпечувати їх виконання та дотримання, а з другого боку - є юридичною особою публічного права, яка вступає у цивільні правовідносини. Відправним пунктом при визначенні юридичного статусу місцевого господарського суду є загальне положення про те, що суб'єкти права - це особи, які мають правосуб’єктність, тобто такі, що можуть бути носіями прав та обов'язків і беруть участь у правовідносинах, реалізуючи їх.

Необхідно розрізняти правосуб’єктність господарського суду як державної установи і про правосуб'єктність господарського суду як юридичної особи публічного права. При цьому реалізація правосуб'єктності господарського суду як державної установи, як судового органу здійснюється суддями, а правосуб'єктність місцевого господарського суду як юридичної особи публічного права здійснює його апарат.

Правосуб’єктність державних організацій проявляється у компетенції, яка є базовим поняттям публічного права, що виражає владні дії суб'єктів стосовно одне одного. Для господарських судів як юридичних осіб публічного права мають значення такі елементи цивільної правосуб'єктності, як правочиноздатність та деліктоздатність.

Поміж принципів діяльності господарського суду найбільш загальним є принцип верховенства права. Разом з тим, на рівні здійснення правосуддя, суди повинні керуватися, насамперед, принципом законності, тобто здійснювати свою діяльність відповідно до закону, у встановленій законом процесуальній формі тощо. Але, якщо закон не є досконалим, внаслідок чого спір не може бути справедливо розв'язаним, суд має керуватися принципом верховенства права, а також справедливістю, добросовісністю та розумністю.

Необхідно вдосконалити чинне законодавства стосовно особливостей створення (зокрема, легалізації) органів державної влади, у тому числі господарських судів. З метою уникнення розбіжностей у тлумаченні цих положень законодавства слід це питання вирішити у відповідному законі про особливості створення юридичних осіб публічного права або у законі про особливості створення судів. Як компромісний можливе внесення доповнень до Закону України "Про судоустрій України”. Варто внести до зазначеного Закону статтю 20-1 "Державна реєстрація судів загальної юрисдикції” такого змісту: "Державна реєстрація судів загальної юрисдикції має здійснюватися Міністерством юстиції з подальшим поданням відомостей державному реєстратору на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, який вносить необхідні дані до Єдиного державного реєстру.”