Формування виваженої державної регіональної політики потребує всебічного обґрунтування пріоритетних напрямів та шляхів досягнення динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіону, підвищення рівня життя населення, забезпечення дотримання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина. В основу розв’язання вказаних завдань повинні бути покладені конкретні заходи по радикальному підвищенню ефективності використання всього потенціалу Сумської області, удосконаленню роботи місцевих органів виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування.
Маючи значний економічний та інтелектуальний потенціал, як Україна в цілому, так і Сумська область за інтегрованою оцінкою ефективності економіки, рівнем життя, екологічної безпеки та конкурентоспроможності суб’єктів господарювання поки що значно поступається країнам Західної і Центральної Європи.
Нерівномірність регіонального розвитку і рівня життя населення стримує динаміку соціально-економічних показників, уповільнює ринкові перетворення та знижує їх ефективність.
У зв’язку з цим, регіональна політика повинна бути спрямована на створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку та усунення значних міжрегіональних
Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. рокiв тому. Починаючи з перших столiть до н.е., вся територія сучасної Сумської області входила до складу земель, на яких проживали раннi слов'янськi племена. В VII-X ст. територію сучасної Сумщини населяло слов'янське плем'я сiверян. Тривалий процес соцiально-економiчного розвитку схiдних слов'ян зумовив формування феодальних вiдносин й утворення однiєї з наймогутнiших держав свого часу - Київської Русi, про велич i могутнiсть якої Михайло Грушевський писав: "На кiнець IX ст. уже багато земель до Києва належало, київським князям дань давало - не тiльки українськi, а й iншi, аж пiд теперiшнiй Петербург та Москву".
До Київської Русi входили i землі сучасної Сумщини. Розташований на кордонi зi степом край, незважаючи на постiйнi напади кочiвникiв, був порiвняно густо заселений. На територiї областi вiдомо понад 80 давньоруських городищ, поселень, могильникiв. Крiм невеликих поселень, iснували й великi мiста, про якi розповiдають давньоруськi лiтописи: Ромни, Вир, В'яхань, Путивль, Попаш, Глухiв, Зартий. Територiя Сумщини була ареною запеклих мiжкнязiвських вiйн, особливо в 40-х роках XII ст. Використовуючи феодальнi мiжусобицi, половцi посилили натиск на руськi землi. Нашому краю, його людям, подвигам i славi, помилкам i поразкам присвячено найвидатнiшу пам'ятку Київської Русi - "Слово о полку Iгоревiм". На початку 20-х рокiв ХIII ст. зi сходу насунули монголо-татарськi орди. Велич i могутнiсть змiнилася занепадом i пригнобленням. В 50-60-х роках XIV ст. наш край входив до складу Великого князiвства Литовського, Рiчi Посполитої. Славу Київської Русi намагався вiдродити Богдан Хмельницький. У роки Визвольної вiйни i до смертi гетьмана iснувала українська держава, до складу якої входила i територiя Сумщини, а саме: Глухiвщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пiзнiше цi землi ввiйшли до складу Гетьманської України, а пiвденно-схiдна частина належала Слобожанщинi. Великими мiстами були Глухiв, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.
Землями Сумщини проходило вiйсько гетьмана I. Виговського. Саме тут, пiд Конотопом, вiдбулася знаменита Соснiвська битва, в якiй українська армiя перемогла росiйську. В 1708-1709 рр. населення Сумщини опинилося в центрi боротьби гетьмана Мазепи з росiйським царем Петром I. Трагедiя народу полягає в тому, що частина громадян пiдтримала гетьмана, iншi - царя, а це призвело до численних репресій, жертв, страт. Саме в Лебединi були страченi прибiчники гетьмана Мазепи, в Сумах проголошено манiфест із засудженням Мазепи. Пiсля руйнування гетьманської столицi Батурина столицею Гетьманської України став Глухiв. Пiсля скасування Катериною II в 1764 р. гетьманської влади на Лiвобережжi та в 1765 р. полкового устрою i самоврядування в Слобiдськiй Українi на Сумщину було поширено адмiнiстративно-територiальний подiл Росiйської iмперiї, а потiм, за винятком стислого перiоду з 1917 р. до початку 1919 р., коли знову вiдродилася українська державнiсть, - тоталiтарної Росiйської радянської соцiалiстичної держави.
20-40-вi роки - це перiод репресiй проти прибiчникiв iнших партiй, а потiм i проти комунiстiв, яких звинувачували в шпигунствi, саботажi, буржуазному нацiоналiзмi, участi в терористичних органiзацiях. Усi вони названi "ворогами народу", а реабiлiтацiя відбулася лише в 50-тi, для декого - в 90-тi роки. Серед репресованих - вихiдцi iз Сумщини: поети i письменники Б.Д. Антоненко-Давидович, М.К. Зеров, П.Й. Капельгородський, поет i художник Н.Х. Онацький, iсторики В.О. Пархоменко, М.П. Василенко, В.Д. Юркевич, археологи М.Я. Рудинський, М.О. Макаренко, геолог М.Г. Свiтальський, командарм I.Ф. Федько, педагог М.Л. Довгополюк.
Сумщина - батькiвщина вiдомих дiячiв науки i культури: фiлософа i критика М.О. Антоновича, фiлолога О.О. Потебнi, астронома О.М. Савича, поетiв П.А. Грабовського та Я.I. Щоголева, iсторика О.М. Лазаревського, педагога Т.Г. Лубенця, бiблiографа С.I. Пономарьова, живописця i педагога М.I. Мурашка, художника Г.I. Нарбута і багатьох iнших.
Найбільш цікавими об'єктами туризму є: пам'ятки архітектури XVII-XIX століть у місті Путивль, пам'ятка садово-паркового мистецтва і архітектури-парк і палац XIX століття у селищі Кияниця; пам'ятки архітектури XVIII - XX століть, музеї: художній і декоративно-ужиткового мистецтва, будинок-музей видатного письменника А.П.Чехова у місті Суми; пам'ятки архітектури XVIII-XIX століть у містах Ромни, Лебедин та Охтирка.
Мета курсової роботи полягає в тому, щоб охарактеризувати рекреаційні ресурси Сумської області.
Об’єктом дослідження – є Сумська область.
Методи дослідження: описовий, порівняльний, структурний.
Структура роботи. Дана робота складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.