Невід’ємними рисами розвитку сучасної індустрії міжнародного туризму в умовах інтернаціоналізації та глобалізації світогосподарських зв’язків стали інтенсифікація двосторонніх і багатосторонніх зв’язків на регіональному й субрегіональному рівні, концентрація фінансових, інформаційних та управлінських функцій, а також консолідація ділової активності навколо складних ієрархічних регіональних систем, що характеризуються органічністю, наявністю структурних зв’язків та відкритістю. Характер формування і розвитку регіональної системи міжнародного туризму в Україні обумовлюється реструктуризацією сфери послуг у світовому масштабі, зокрема в галузі туризму, та забезпеченням ефективної взаємодії на рівні ”центр – регіони – зовнішній ринок”.

Глобалізація світової економіки, маючи інтегральний характер, визначає правила організації життя суспільства не лише в загальносвітовому масштабі. Її вплив проявляється на міждержавному, державному, регіональному рівнях. Держави з найвищими доходами і чималими додатковими конкурентними перевагами порівнюючи з країнами з низьким доходом, формують відносини нееквівалентного обміну у взаємній торгівлі. Це обумовлює науковий пошук у країнах, де відбуваються ринкові перетворення, шляхів розвитку та інтенсифікацію їх регіональної активності у сфері послуг, як провідної галузі суспільного відтворення постіндустріальної цивілізації. Реалізація регіональної політики повинна здійснюватись з урахуванням національних та регіональних особливостей в контексті сучасних світових тенденцій.

Попит на туризм і подорожі в міжнародному масштабі децентралізується, тобто поширюється на нові ніші та сфери суспільної діяльності, а не концентрується в звичайних традиційних галузях. Перспективними напрямами розвитку сфери міжнародних туристичних послуг в умовах ринкових трансформацій стають еко-туризм і агро-туризм, які не потребують великих капітальних витрат. Основним фактором конкурентоспроможності країн на світовому ринку туристичних послуг виступають оснащеність, гнучкість рекреаційно-туристичної індустрії країни та взаємодія елементів інфраструктури і служб сервісу на регіональному рівні.

Модифікація сучасної системи організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональної системи міжнародного туризму в Україні повинна відбуватись за трьома пріоритетними взаємозв’язаними напрямами: а) формування сучасного законодавчого поля в загальноекономічній площині розвитку галузі та в новітній моделі транскордонної, трансрегіональної та субрегіональної співпраці; б) створення інституціональних важелів формування конкурентних переваг турпродуктів на рівні регіонів; в) запровадження кредитно-фінансових механізмів підтримки малого та середнього підприємництва сфери туристичних послуг.

Для вирішення стратегічних завдань підвищення економічної та соціальної ефективності туристичної галузі державна політика розвитку туризму повинна базуватись на підтримці регіональних кластерів. У концепції побудови туристичних кластерів значну увагу слід приділяти розбудові вертикально і горизонтально інтегрованих виробничих структур, які передбачають формування багатофункціональних рекреаційно-туристичних сервісних комплексів, що мають розгалужену мережу підрозділів і діють у регіональному або міжтериторіальному масштабі.

Пріоритетним напрямом створення ефективних туристичних комплексів є спрямування державної політики у бік децентралізації, делегування повноважень органам місцевого самоврядування, підтримки місцевих ініціатив, розвитку всіх форм соціального туризму, а також принципу всебічної співпраці між владою, територіальними громадами та підприємцями в галузі туризму. Аналіз функціонування територіально-рекреаційних комплексів у зарубіжних країнах засвідчив високу ефективність комплексного характеру побудови рекреаційно-туристичної індустрії, де залежно від ступеня розвитку національно-господарських систем формується поступовий перехід від адміністративних важелів стимулювання до суто економічних, а в індустріально розвинутих країнах вже до новітніх постінформаційних, ноосферних засад господарського поступу, де приватна ініціатива та комерційний успіх у сфері туризму взаємозв’язані з екологізацією бізнесу й міжнародним освітньо-культурним обміном.

З метою створення конкурентоспроможного туристичного продукту доцільно продовжити роботу в напрямі формування інструментів організаційного сприяння розвитку галузі туризму. Безумовний пріоритет у цьому відношенні – створення регіональних товариств сприяння, що функціонують на основі інформаційних банків даних перспектив розвитку туристичної галузі, які б надавали послуги суб’єктам господарювання щодо розробки інвестиційних проектів, залучення інвестицій, створення привабливого інвестиційного іміджу регіону, проведення рекламної діяльності стосовно перспективних для інвестування відповідних об’єктів.

Недостатнє використання у сфері державного стимулювання розвитку рекреаційно-курортної та туристичної індустрії України нових форм територіальної організації на основі формування ТПР туристично-рекреаційного спрямування. Враховуючи те, що Прикарпатський регіон володіє багатим рекреаційно-курортним і туристичним потенціалом, доцільно надати йому статусу ТПР з особливим (пільговим) режимом інвестиційної діяльності. Це створить умови для активізації ділової активності та залучення іноземних інвестицій.

Динаміка та структура туристичного ринку України засвідчує наявність низки тенденцій та проблем, які суттєво впливають на конкурентну позицію вітчизняних туристичних підприємств. Серед них слід відзначити надмірні маркетингові витрати, які включають витрати на розбудову інфраструктури, просування вітчизняного туристського продукту на зовнішні ринки, втрати, пов’язані з надмірною забюрократизованістю державного регулювання. Досягнення мети інтегрування України в сучасну світову туристичну систему потребує налагодження ефективної взаємодії зі Світовою організацією торгівлі, укладання нових базових угод про партнерство і співробітництво з ЄС (асоційоване членство, зону вільної торгівлі), державних капіталовкладень у розвиток інженерної, технічної інфраструктури, проведення ефективної рекламної діяльності для популяризації країни в цілому, розкриття можливостей туристично-рекраційного потенціалу її окремих міст та регіонів.

Сучасними тенденціями на світовому ринку туристичних послуг є високий динамізм, розвиток нових форм транснаціоналізації, подальша монополізація, диверсифікація, інформатизація світового ринку туристичних послуг, кооперування малих і середніх туристичних підприємств, звуження спеціалізації, підвищення вимог до якості послуг, посилення державної підтримки туризму тощо. Характер та особливості зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств визначають дві групи чинників: зовнішні (глобальні та національні прямої і опосередкованої дії) та внутрішні (об’єктивні та суб’єктивні). В сучасних умовах відбувається зростання ролі глобальних чинників та зменшення значення суб’єктивних внутрішніх чинників.

Позитивними організаційно-правовими передумовами розвитку зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України є впорядкування інституційної структури управління туристичною галуззю, ухвалення нової редакції Закону України „Про туризм”, затвердження комплексної цільової програми розвитку туризму України до 2010 року; негативними – перманентне реформування інституційно-організаційної структури управління туристичної галуззю в Україні, недосконалість правових аспектів фінансового забезпечення розвитку туристичної галузі, наявність значної кількості візових, митних, прикордонних формальностей, відсутність домовленостей з Європейським Союзом, недосконалість визначення правового статусу іноземних туристів на території України.

Сильними позиціями національних туристичних підприємств є рівень забезпеченості туристичними ресурсами для виходу на пізнавально-розважальний та рекреаційно-оздоровчий сегменти зовнішніх ринків, слабкими – рівень забезпеченості фінансовими ресурсами та умови внутрішнього попиту. Конкурентні позиції національних туристичних підприємств у межах обраного міжнародного регіону оцінено як нейтральні. Основними конкурентами визначено туристичні підприємства Болгарії та Росії.