ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ЕМОЦІЙ В РОЗВИТКУ ДИТИНИ
1.1. Відображення емоційного розвитку дитини в науковій літературі
1.2. Особливості емоційно-комунікативного розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку
Висновок до розділу 1
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ТА КОРЕКЦІЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДИТИНИ
2.1. Особливості розвитку емоційної сфери дітей
2.2. Корекція емоційної сфери дитини
2.3. Корекція емоційно-вольової сфери дітей із затримкою психічного розвитку
Висновок до розділу 2
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
____________________________________________________________________________
1. В сучасній психології склалися неоднозначні підходи до визначення сутності емоцій. Умовно їх можна розглядати як складне явище психіки, пов’язане з різними властивостями та процесами, що характеризують суб’єктивне відношення, виражене у специфічній формі оцінки.
2. Концептуальні підходи до розкриття особливостей виникнення та розвитку емоцій, змісту їх психологічних механізмів умовно можна поділити на дві групи. По-перше, це концепції здебільшого з фізіологічними основами, в яких розкривається інтенсивність, рефлекторність, сигнальність, локалізація як умови пізнання, виникнення і розвитку емоцій. По-друге, це концепції психологічного порядку щодо пізнання сутності саме психологічних механізмів, розвитку та функціонування емоцій на основні гіпотетичних моделей, диференціювання потреб, дефіциту інформації тощо.
3. В сучасних дослідженнях фіксується більше 20 функцій емоцій в розвитку особистості. На перших вікових етапах становлення особистості суттєвим виступає диференційований підхід до визначення функцій емоцій на основі знаку та модальності (страх, гнів, радість), інтенсивність та частота прояву яких характеризують змістову вираженість емоцій.
4. На розвиток емоційної сфери дітей впливають як біологічні, так і соціально-психологічні фактори, а саме: особливості сімейного виховання; неформальність взаємостосунків з іншими дітьми та умови навчально-виховного процесу в дитячому закладі. Визначено чотири типи умов виховання, а саме: тільки в сім’ї; в сім’ї та дитячому садку; неповній сім’ї; дитячому будинку.
5. Діти вчаться керувати своїми емоціями, взаємодіючи з іншими людьми. Вони спостерігають за тим, як дорослі справляються зі своїми емоціями і беруть інформацію з того, як з ними поводяться в різних емоційних ситуаціях. З цього досвіду вони беруть корисні або шкідливі уроки. Коли дорослі ігнорують емоційні сигнали дітей, діти відчувають, що їхні почуття не мають значення для дорослих або просто "неправильні”.
6. Найбільше всебічно діти навчаються на власному досвіді, тому важливо називати їхні власні емоції й описувати їх. Тим самим вихователь пов’язує набутий досвід дитини з поняттям гніву, показує дитині, що її емоційний стан зрозумілий, піддається опису. А з тим, що зрозуміло, що піддається опису, легше справитися. У разі такої поведінки дорослих діти навчаються краще зрозуміти і свій стан, і стан інших людей. Для того, щоб спілкуватися з іншими людьми, дитина має навчитися розуміти, що вони почувають у міру дорослішання дитини і набуття нею досвіду.
7. Найголовнішим завданням логопедів, дефектологів і батьків є активізація мовленнєвої діяльності, комунікативних здібностей у дітей із ЗПР, як однієї з умов формування мовленнєвої компетенції дошкільника з нормативним розвитком, а також умовою і засобом усунення затримки психічного розвитку та становлення особистості дитини в суспільстві. Тому пошук методів активізації мовленнєвої діяльності дітей із затримкою психічного розвитку, що сприятимуть корекції пізнавальної діяльності, оволодінню умінь і навичок мовленнєвого спілкування, є актуальним і набуває в сучасних умовах особливого значення.
