Вступ
Розділ 1. Прикметник у системі частин мови
1.1. Загальна характеристика
1.2. Семантично-граматичні групи
Розділ 2. Словотвір відносних прикметників в сучасній українській мові
2.1. Загальна характеристика
2.2. Прикметники з категорією посесивності
2.3. Прикметники з категорією темпоральності
2.4. Прикметники з категорією локатива
2.5. Прикметники з категорією речовинності
2.6. Прикметники з категорією ознаки предмета за дією
2.7. Прикметники з категорією квантитативності
2.8. Засоби словотвору відносних прикметників
2.9. Словотвірне варіювання прикметника
Висновок
____________________________________________________________________
Внаслідок системного аналізу особливостей словотворення відносних прикметників можемо зробити такі висновки, а саме:
• Утворенню нового слова з властивою йому семантикою і словотвірною структурою передує мисленнєве препарування об’єкта номінації. Якщо предмет матеріального світу не зазнав розумового опрацювання, його властивості не закріпилися у нашій свідомості, то ніякої номінації не може бути.
• Словниковий склад української мови безперервно змінюється, поповнюється новими словами. Вирішальну роль у розвиткові і збагаченні лексичного складу відіграє утворення нових слів на базі вже існуючих.
• Вторинні, відносні, прикметники, мають ознаку, яка має похідний характер і сформувалася через зв’язки з предметами, явищами, поняттями. Суфікси цих прикметників асемантичні, вони формують лексеми, які передають певне відношення до предметів, явищ. Не відтворюючи власне ознаки, суфікси використовують граматичну функцію: переводять слова з однієї частини мови в іншу.
• За змістом відносний прикметник становить особливу реченнєву конструкцію, яку витворила мова в постійному прагненні до стислого, сконденсованого вислову.
• Смислове навантаження з усієї реченнєвої конструкції зосереджені на назві об'єкта, яка в прикметникові виконує роль твірної основи; суфікси асемантичні, що засвідчується неможливими кореляціями з прислівниками.
• Твірна основа номінує предмети і явища широкого семантичного діапазону: назви осіб, предметів, явищ природи, просторових понять, кількісних величин і т. п. В ад'єктиві ці типи субстанції набувають ознакового характеру, тому вираження ознаки у відносному прикметникові закладене в лексичне значення слова. Оскільки суфікси не відтворюють семантичної функції, за зовнішньою формою лексеми становлять різні структурні типи слів, які об'єднуються у ряди на підставі спільного інваріантного значення.
• Семна спеціалізація ад'єктивів ґрунтується на різних базових одиницях, тому відносні прикметники не є семантично однотипними.
• Як показав аналіз відносні прикметники здебільшого утворюються за допомогою морфологічної ад’єктивації.
Список використаної літератури