Внаслідок системного аналізу даної проблематики, ми можемо зробити наступні висновки:

1. Найменування осіб жіночої статі характеризуються специфічними особливостями мотивації. Складність і неоднозначність мотивування таких іменників зумовили виникнення різних поглядів на їх словотвірну вивідність: фемінітиви мотивуються тільки загальними найменуваннями чоловіків; фемінітиви мотивуються здебільшого назвами чоловіків, а також дієсловами, іменниками, прикметниками, дієприкметниками, словосполученнями; фемінітиви мотивуються словами, якими зумовлюються і спільнокореневі найменування чоловіків.

З аналізу різних поглядів на мотивацію фемінітивів випливає, що у мовознавстві немає загальноприйнятого положення про словотвірну вивідність ЗЖОН. Найбільш поширеною є думка про творення фемінітивів здебільшого від маскулінних імен, що не виключає походження деяких жіночих назв і від інших іменників та дієслів, прикметників, дієприкметників, словосполучень. Ця думка найбільш адекватно відображає мовні та позамовні особливості формування ЗЖОН.

Отже, українська мова багата найменуваннями осіб жіночої статі. Іменники – назви жінок української мови – це індоєвропейські, праслов’янські, давньоукраїнські, староукраїнські і сучасні слова, яким в різні періоди були властиві певні семантичні та словотвірні особливості. Для кожного періоду були властиві і специфічні слова зі значенням особи жіночої статі.

2. Глобальні зовнішні чинники останнього десятиріччя зумовили значні зміни в лексичному просторі українських засобів масової інформації. Вони полягають у виникненні нових слів, формуванні нових значень, засвоєнні нових запозичень, постійному рухові слів між різними групами активної і пасивної лексики, а також термінологізації та детермінологізації слів. Суспільство відкритого типу передбачає багатостильову культуру, в якій співіснують різні форми побутування: офіційні і неофіційні, елітарні та масові. Усі вони знаходять відображення на мовному рівні. Мовний простір відображає суспільний розвиток в усьому різномаїтті суперечностей. у мові медіатекстів кінця ХХ – початку ХХІ століття спостерігаємо тенденцію до відродження ендемічної лексики, до вживання питомих українських відповідників запозичених лексем. Паралельно з активізацією відбувається процес пасивізації частини лексики. Зі сторінок періодичних видань зникли й перетворилися на історизми слова й словосполучення з яскраво вираженим ідеологічним забарвленням.

Домінантною тенденцією в лексиці друкованих ЗМІ аналізованого періоду є кількісне поповнення її складу словами іншомовного походження, зумовлене як екстралінгвістичними, так і внутрімовними чинниками. Новації мови мас-медіа аналізованого періоду охоплюють здебільшого суспільно-політичну, економічну, науково-технічну, спортивну, побутову галузі.

Активною в мові сучасних засобів масової інформації є тенденція до детермінологізації спеціальної лексики. Залучення широких верств населення в процес розбудови політичної та економічної системи України, посилена увага до політико-економічних подій у державі тощо зумовлюють активне використання термінологічних слів за межами їх терміносистем.

У збагаченні лексико-семантичної системи мови сучасних засобів масової інформації чільне місце належить словотворенню. Слова виникають на основі дериваційних засобів, властивих системі української мови, а також засвоєних з інших мов і активізованих у досліджуваний період. Серед нових тенденцій словотворення відзначаємо: 1) розширення кола твірних основ за рахунок так званих ключових слів доби; 2) інтернаціоналізацію значної частини морфем; 3) заміну не властивих українській мові форм, формантів та основ її питомими структурними елементами, передусім у науково-технічній термінології; 4) інтенсивне поповнення новими експресивно-емоційними засобами переважно оказіонального характеру; 5) активізацію словотвірних типів складноскорочених слів, абревіатур (звукових і літерних); 6) посилення аглютинації; 7) активізацію деривації шляхом універбації та за аналогією.

3. Практична частина дослідження присвячена аналізу фемінітивів в мові сучасних засобів масової інформації, а саме поділу їх на семантичні групи, характеристика словотвірних ознак та способів словотворення. За Брус М.П. жіночі особові назви становлять обширну лексико-семантичну групу (ЛСГ) номінацій, які іменують жінок за різними ознаками. У її межах встановлюється вона встановлює десять підгруп фемінітивів за семантикою: назви жінок за внутрішніми якостями, поведінкою, стосунками з людьми; назви жінок за діяльністю; назви жінок за спорідненістю і свояцтвом; назви жінок за діяльністю чоловіків і батьків; назви жінок за соціальним станом; назви жінок за біологічними ознаками; назви жінок за церковно-релігійними особливостями; назви жінок за ситуативним станом; назви жінок за місцем проживання; назви жінок за національністю, расою.

Проаналізувавши періодичні видання, ми поділили фемінітиви на 14 семантичних груп: 1) слова на позначення осіб жіночої статі за родом діяльності, професією, посадою; 2) назви жінок за віковими ознаками, внутрішніми і зовнішніми рисами; 3) імена осіб жіночої статі за національною належністю, місцем проживання і перебування; 4) імена жінок за ситуативним станом; 5) найменування жінок за особливостями поведінки, способом життя; 6) назви жінок за соціальним станом; 7) назви осіб жіночої статі за нахилами, інтересами, уподобаннями, спрямуваннями; 8) найменування жінок за церковно-релігійними ознаками; 9) слова на позначення осіб жіночої статі за стосунками з іншими людьми; 10) жіночі назви споріднення і свояцтва; 11) слова на позначення жінок за віковими ознаками; 12) найменування жінок за сімейним станом; 13) найменування жінок, що співають, виконують певні пісні; 14) номінації на позначення відомих людей.

Проаналізувавши фемінітиви в мові сучасних засобів масової інформації за словотвірними ознаками, ми виділили морфологічні деривати (способи словотворення: словоскаладання, суфіксальний, основоскладання, флексійний, префіксально-суфіксальний, абревіація). Найбільш продуктивним способом творення фемінітивів на сучасному етапі виявився суфіксальний спосіб. Із суфіксальних утворень найбільш продуктивними є фемінітиви на -к-а. словоскладання. Наступним за своєю продуктивністю способ є словоскладання з суфіксацією та словоскладання. Основоскладання – малопродуктивний спосіб творення фемінітивів-неологізмів. Цим способом утворені всього декілька слів. Серед досліджуваних нами фемінітивів також зустрічаємо такі малопродуктивні способи творення як флексійний, префіксально-суфіксальний та абревіація. Субстантиви майже відсутні в аналізованих періодичних виданнях, оскільки вони взагалі непоширені в українській мові.