Впродовж останньої чверті ХХ ст. туризм став однією з провідних галузей світової економіки. Його потенційний вплив на соціально-економічний розвиток світу, довкілля та людей набуває таких масштабів, що ми можемо говорити про "туристичну революцію". Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Адже вона володіє значними рекреаційно-туристичними ресурсами, має досить розвинену транспортну мережу, вигідне географічне положення тощо.

Одним з принципових моментів формування стратегії розвитку туризму є питання розвитку транспортної інфраструктури, її ефективне функціонування. Першочерговим завданням при цьому є оновлення парку автотранспортних засобів. Дослідження спрямоване на розробку рекомендацій, використання яких сприятиме насиченню транспортних послуг якісними перевезеннями, які відповідають вимогам населення, покращенню рівня транспортного обслуговування, що вплине на захист прав пасажирів, на безпечне і своєчасне їх перевезення до місця призначення. 

Отже, ефективність розвитку туризму в Україні в значній мірі залежить від оптимізації процесів координації роботи підприємств різних видів транспорту та діяльності організацій і підприємств туристичної інфраструктури.

Основними завданнями розвитку туризму та пов’язаного з ним транспортного обслуговування є: розвиток транспортних туристичних послуг на єдиній методологічній основі; забезпечення попиту на туристичні послуги в умовах системної взаємодії підприємств (організацій) туризму і транспорту; забезпечення оптимальних умов і якості туристичного обслуговування громадян; створення раціональної структури туристичних підприємств; створення умов для фінансово-економічного оздоровлення підприємств туристичної і транспортної інфраструктури на основі широкого залучення інвестицій; розробка науково-методичних, організаційно-технічних і технологічних засобів супроводження процесів розвитку туризму та його транспортного обслуговування.

Значної уваги набуває завдання розробки моделей, стратегій і алгоритмів логістичного управління процесами перевезення туристів в умовах системної взаємодії різних видів транспорту і підприємств туристичної інфраструктури (готелі, бази відпочинку, туристичні фірми і агенції, будинки відпочинку, профілакторії, табори відпочинку і т.і. ).

Окремі аспекти теорії і практики розвитку автомобільного туризму розглянуто низкою авторів. Дослідження Біржакова М.Б. і Нікіфорова В.І. присвячено туристським перевезенням і їх місцю у складі туристського продукту, використовуванню транспортних засобів в цілях туризму, у тому числі як засобів розміщення. У дослідженні Науково-дослідного і проектного інституту містобудування (м. Київ, 1981 р.) розглянуто стан організації відпочинку автомобілістів в Криму, територіальні і екологічні умови формування мережі автомобільних і трейлерних стоянок, кемпінгів і мотелів у приморських районах Криму з погляду містобудівної науки, розроблено пропозиції з розміщення, архітектурно-планувальної організації і типології установ відпочинку автомобілістів. У роботі Котова Г.Г. розглянуто питання підготовки до автоподорожі, спорядження для автомобільного туризму, обслуговування автотуристів у туристських установах, автомобільним туристським маршрутам. Питання організації туристських перевезень розглянуто також у роботах Александрової А.Ю., Гуляєва В.Г., Мальської М.П., Худо В.В., Цибуха В.І., Чудновського О.Д. 

Разом із тим, відсутні наукові розробки у сфері концепції розвитку автомобільного туризму в Україні у сучасних умовах, не досліджені і не відображаються в механізмах управління підприємствами автомобільного туризму сучасні вимоги ринку. Незначну увагу в літературі надано питанням організації і ефективності автомобільного туризму і особливо його складових: засобів розміщення автотуристів і підприємств із прокату автомобілів. Також не досліджено питання просування послуг автомобільного туризму на внутрішньому і зовнішньому ринках, використовування сучасних технологій у роботі його підприємств, при плануванні не враховуються і не розробляються перспективні ринки збуту послуг автотуризму, що веде до зниження обсягів реалізації послуг і фінансових втрат. 

Таким чином, об’єктивна необхідність поглиблення теоретичних досліджень щодо розвитку економічних відносин у механізмі організації транспортного обслуговування туристів з метою підвищення ефективності функціонування туристичної галузі обумовлює актуальність даної дипломної роботи. Актуальність теми також обумовлена необхідністю підвищення економічної ефективності функціонування автомобільного туризму, управління яким вимагає нових наукових і методичних розробок для оцінки, підвищення його економічної ефективності і розвитку технологій послуг для автотуристів. Принципи функціонування автомобільного туризму, які існували раніше, у даний час застаріли і не відповідають ринковим вимогам. Вимагають дослідження питання нового підходу до формування організаційних структур як форми, яка забезпечує ефективний розвиток автомобільного туризму, підприємств, що входять до його складу, принципів їх функціонування.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження стану та перспектив розвитку забезпечення автоперевезень та транспортного обслуговування в туризмі для забезпечення необхідного рівня якості і ефективності функціонування галузі туризму.

Відповідно до поставленої мети в дипломній роботі необхідно вирішити наступні задачі:

– розглянути теоретичні аспекти автоперевезень в туризмі;

– дослідити процеси автранспортного обслуговування туристів;

– дослідити сучасний стан автотранспортного обслуговування туристів;

– розглянути взаємодію процесів автотранспортного обслуговування туристів із зовнішнім середовищем;

– проаналізувати розвиток автотуризму в Україні в його історичному аспекті та сучасному етапі;

– проаналізувати формування критеріїв забезпечення ефективності автотранспортного обслуговування туристів;

– проаналізувати організаційно-економічні аспекти автотранспортного обслуговування туристів;

– дати аналіз структури територіальної організації автоперевезень в Україні;

– висвітлити формування та розвиток мережі підприємств автомобільного туризму на регіональному рівні (на прикладі АР Крим);

– обгрунтувати няпрямки вдосконалення автотранспортного обслуговування туристів;

– розглянути методи підвищення якості та безпеки автоперевезень;

– охарактеризувати головні напрями інноваційного розвитку автомобільного транспорту;

– висвітлити сутність державного державного регулювання розвитку інновацій в автотуризмі.

Об’єкт дослідження – процеси транспортного забезпечення та обслуговування туристів.

Предмет дослідження – моделі, методи, стратегії і алгоритми транспортного обслуговування туристів.

Методи дослідження. Теоретико-методичну основу дослідження складають фундаментальні положення таких наукових дисциплін, як розміщення продуктивних сил, географія України, туризм.

Інформаційна основа. Теоретичним і методологічним підґрунтям виконаного дослідження є наукові роботи класиків економічної науки, сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з питань транспорту та туризму, Закони та нормативні акти України у сфері економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення забезпечення ефективності автотранспортного обслуговування туристів і досягнення стабільної роботи за ринкових умов господарювання.

Структура дипломної роботи. Дна робота складаєься зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.