Метою дослідження нашої бакалаврської роботи було висвітлення на основі джерел і аналізу наукової літератури особливостей суспільно-політичного становища України в першій половині XVIII століття.

В роботі були виконані наступні завдання:

- охарактеризовано становище України на початку XVIII ст.;

- розкрита сутність колоніальної політики Російської імперії щодо України у першій половині XVIII ст.;

- дана характеристика соціально-економічному розвиткові в Україні у першій половині XVIII ст.;

- проаналізовано культурне життя України у першій половині XVIII ст.

Внаслідок системного аналізу суспільно-політичного становища України в першій половині XVIII століття, ми можемо зробити наступні висновки:

1. Гетьман Іван Мазепа, прагнучи звільнення України з-під влади російського царя шляхом укладення угоди з Швецією, добре розумів, що шлях до такої угоди дуже довгий і нелегкий. Коли півстоліття тому Б.Хмельницький та І.Виговський починали домовлятися з Швецією, українська козацька держава, внаслідок національно-визвольної революції і військової перемоги над Польщею, була незалежною державою, яка вела цілком самостійну зовнішню політику, вістря якої було направлене проти Польщі. Наміри Швеції підкорити всю Північно-Східну Європу та плани Мазепи здобути за допомогою Карла XII незалежність України зазнали цілковитого краху. Гетьман з невеликою групою вірної йому старшини та козаків і загоном запорожців К.Гордієнка опинився на чужині, у межах Османської імперії.

2. Конституція 1710 р. - визначний український народнополітичний документ, у якому знайшли яскраве відображення тогочасні ідеали української нації. У ній відбилися протиріччя між європейською традицією і новітніми на той час ідеалами; протиріччя, які на початок XVIII ст. роздирали Європу на непримиренні ворожі табори, і якими жила на той час Україна. Бо саме через її територію проходила невидима межа між прагненням наших предків до свободи, самостійності - і намаганням сусідів забрати у ясир і уярмити; пролягали кордони поміж світами християнським та мусульманським.

3. Причини занепаду Української козацької держави полягали у самому державному устрої козацької держави, в якому суспільні верстви не були відповідно пов'язані з військовим устроєм – чим досить успішно скористалася Москва. Суть безперервного, хоча і хвилеподібного наступу самодержавства на права України, полягалав у намаганні ліквідувати українську автономію та інкорпорувати ці землі до складу імперії. З огляду на це можна констатувати, що офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла кілька етапів, у межах яких темпи, форми, методи, інтенсивність та результативність імперської експансії були різними, але поступальність цього процесу зберігалася постійно. Причинами посилення антифеодальної боротьби народних мас у першій половині ХVIII ст. було: посилення польсько-шляхетського гноблення, що супроводжувалося збільшення панщини, розмірів натуральної та грошової ренти скорочення селянського землеволодіння; посилення жорстокості у становленні поміщиків до селян; національно-релігійний гніт, утиски прав українства Правобережжя.

4. Стрижнем тогочасної економіки було сільське господарство, тенденції розвитку якого накладали помітний відбиток на перебіг всіх суспільних процесів. У цей період земельна власність служить для правлячих верств економічною основою їхнього панування, виступає гарантом незалежності, умовою надання привілеїв. Тож не дивно, що, втрачаючи політичну автономію, лівобережна старшина та шляхта намагалися зберегти бодай економічну незалежність шляхом концентрації у своїх руках значних земельних володінь. Наприкінці XVII ст. у першій половині XVIII ст. розвиток аграрного сектора визначали рутинний стан техніки та екстенсивний метод господарювання. Водночас розвивалося сільське господарство. Виникли прогресивні тенденції та процеси. Провідними промислами в українських землях цієї доби було млинарство, винокуріння, селітроваріння, чумацтво. З часом на базі дрібних селянських промислів та міського ремесла під впливом кількісних (зростання розмірів виробництва, концентрації більшої кількості працюючих) та якісних (поглиблення поділу праці, поява найманої робочої сили) змін поступово формуються мануфактури. Каталізатором мануфактурного виробництва стала поява примітивної механізації, яка використовувала силу води та вітру. Особливу роль відігравало широке запровадження у виробничий процес водяного колеса, що зумовило перехід від дрібного ручного виробництва до механізованого

5. Українська культура І пол. XVIII ст. — це духовний образ однієї з найважливіших епох нашої історії. Це час, що вмістив у собі кілька історичних діб – визвольну війну, державність, руїну, втрату завоювань і закріпачення – в культурному відношенні був надзвичайно плідним. Незважаючи на складні політичні обставини на українських землях виросли десятки нових міст, склалася європейська освіта, нових висот досягло книгодрукування, з’явилися архітектура, що не поступалася гармонійністю та пишністю світовим зразкам, оригінальне малярство, самобутня музика.