Таким чином, на основі вищевикладеного можна сказати, що судовий розгляд є найважливішою стадією процесу. У ній суд розглядає і вирішує справу по суті, власне кажучи - вирішує питання про винуватість чи невинуватість підсудного, а також про застосування чи незастосування до нього кримінального покарання.

На стадії судового розгляду змагальний процес будується на засадах процесуальної рівності сторін і поділу функцій між обвинувачем, захистом і судом. При цьому обвинувач несе "тягар доведення" винуватості підсудного, а суд виступає як арбітр між сторонами. Рішення суду залежить від позиції сторін (так, наприклад, визнання підсудним провини виключає судове слідство в повній мірі і суд постановляє обвинувальний вирок). Відмова обвинувача від обвинувачення тягне за собою виправдання підсудного.

Обов'язок державних органів, що ведуть процес, забезпечити учасникам процесу (підсудному, потерпілому й ін.) можливість реалізувати свої права обумовлене тим, що фактичне використання прав учасників процесу - одне з найважливіших умов об'єктивного, неупередженого дослідження справи, встановлення істини, захисту законних інтересів особистості в процесі. У цьому змісті процесуальні права особистості виступають у якості особливого виду процесуальних гарантій правосуддя. Тому органи й особи, ведучи судочинство, зобов'язані дотримувати процесуальні права громадян. Вони повинні бути зацікавлені в тім, щоб учасники процесу знали свої права і використовували їх. Тільки при цій умові може бути досягнуто об'єктивне, всебічне і повне дослідження справи, виключений обвинувальний ухил, винесене законне й обґрунтоване судове рішення. а Виключне право суду здійснювати правосуддя виходить з того, що діяльність суду протікає в особливому правовому порядку, що створює такі переваги у вирішенні кримінальних справ, яких немає жодна інша форма державної діяльності. Цей порядок містить в собі найбільші гарантії для винесення в справі законного І справедливого рішення.

Судова влада - охоронниця правди, справедливості, прав і свобод особи - повинна бути цілком очищена від дій обвинувального ухилу. Судді не повинні робити ніяких дій, спрямованих на розкриття злочинів і викриття винних, вручати підсудному копію обвинувального висновку, вживати заходів до збирання доказів обвинувачення шляхом направлення справи на дослідування, давати доручення слідчим органам виконати слідчі дії (у порядку ст. 315і КПК України). Усі ці дії, як і багато інших, виконувані судом в силу вимог КПК, вносять у правосуддя елементи обвинувального ухилу і негативно позначаються на об'єктивності розгляду кримінальних справ. Правосуддя - самостійна область державної діяльності, вільна від будь-якого то ні було керівництва і нагляду. Державна влада, що декретувала незалежність суддів, сама зобов'язана дотримувати проголошений нею же принцип. Підзаконність і незалежність суддів - дві сторони однієї і тієї ж медалі. Незалежність суддів можлива за умови підпорядкування їх тільки закону, а підзаконність можлива за умови огородження суддів від впливів зовнішніх і внутрішніх факторів.

Незалежність без підпорядкування закону може породити свавілля. D.. te В усіх судових стадіях процесу суддя вирішує всі питання на підставі закону, по своїй совісті, по своєму внутрішньому переконанню, у результаті дослідження всіх обставин справи в їх сукупності і власній оцінці доказів.