Проведений аналіз проблем кримінальної відповідальності за бандитизм дає підстави для таких висновків:

1. Бандитизм є злочином, який вперше у вітчизняному кримінальному праві було криміналізовано в часи встановлення радянської влади як злочин, що мав переважно політичну спрямованість. У подальшому бандитизм втратив політичне забарвлення та трансформувався у особливо небезпечний злочин так званої загальнокримінальної спрямованості. У сучасних умовах соціально-економічного й політичного розвитку України соціальна обумовленість кримінально-правової заборони бандитизму полягає в необхідності використання засобів кримінально-правового характеру при протидії загальнонебезпечному соціальному джерелу заподіяння шкоди – злочинній діяльності озброєних банд, що створені з метою нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Разом із тим проведене історико-правове та порівняльно-правове дослідження проблем кримінальної відповідальності за бандитизм показує, що розповсюдженість бандитизму, необхідна для його криміналізації, має місце лише в часи нестабільності соціально-економічного та політичного стану суспільства. Виходячи з цього слід зробити прогноз, що за умови стабілізації суспільного життя в Україні в майбутньому можлива декриміналізація бандитизму як окремого, самостійного злочину

2. Здійснений у межах цього дослідження аналіз показує наявність необхідних та достатніх підстав для криміналізації бандитизму шляхом закріплення кримінальної відповідальності за таке діяння в окремій статті Особливої частини КК, що свідчить про необхідність збереження такої норми в чинному кримінальному законодавстві. При цьому можна констатувати, що криміналізація бандитизму здійснена таким чином, що вона в цілому відповідає виробленим наукою кримінального права принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь.

3. При визначенні об\'єкту бандитизму найбільш переконливою визнано теорію об\'єкта злочину як суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом від суспільно небезпечних посягань. Виходячи з цього зроблено висновок, що родовим об\'єктом бандитизму є громадська безпека, під якою слід розуміти систему суспільних відносин, що забезпечують стан захищеності суспільства від посягань, які вчиняються з використанням загальнонебезпечних джерел заподіяння шкоди. Видовим об\'єктом бандитизму, який існує в межах родового об\'єкту та об’єднує групу близьких між собою суспільних відносин, є відносини громадської безпеки в частині захищеності суспільства від загальнонебезпечних посягань з використанням соціальних джерел небезпеки. Основним безпосереднім об\'єктом бандитизму виступають суспільні відносини громадської безпеки в частині захищеності суспільства від злочинної діяльності банд. Обов’язковим додатковим об\'єктом бандитизму виступає частина громадської безпеки, яка забезпечує стан захищеності суспільства від загальнонебезпечних посягань з використанням зброї, а додатковими факультативними безпосередніми об’єктами бандитизму можуть виступати життя та здоров\'я людини, її особиста воля, власність, нормальна робота підприємств, установ чи організацій тощо.

4. Об’єктивна сторона бандитизму – це процес суспільно небезпечного і протиправного посягання на громадську безпеку в частині захищеності суспільства від злочинної діяльності банд та додаткові об\'єкти цього злочину.

5. Конструкція об\'єктивної сторони цього злочину є такою, що при будь-якій формі його вчинення необхідним є наявність банди, котра щодо цього злочину виступає необхідною та незамінною ознакою його складу. Банда являє собою співучасть у злочині у формі вчинення злочину організованою групою осіб. На неї розповсюджується регулюючий вплив інституту співучасті у злочині, регламентованого розділом У1 Загальної частини КК. Ознаками банди виступають: з об’єктивного боку - множинність учасників, спільність участі в банді, стійкість та озброєність; з суб’єктивного боку – умисний характер спільної діяльності кожного з учасників банди, умисний характер вчинюваних бандою злочинів та єдність цілей об’єднання в банду – вчинення нападів на підприємства, установи, організації або на окремих осіб.

6. Формами об\'єктивної сторони бандитизму є: 1) організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; участь у такій банді; 3) участь у вчинюваному бандою нападі. При цьому під нападом при бандитизмі слід розуміти відкриту протиправну дію, пов’язану з насильством над потерпілим, загрозою його застосування, або створенням умов, за яких потерпілий вимушений виконувати протиправні вимоги учасників банди, усвідомлюючи реальну загрозу настання негативних наслідків у разі їх невиконання. Нападом також необхідно вважати дію, яка хоча і вчинюється таємно, але створює реальну й безпосередню небезпеку негайного застосування насильства для досягнення поставленої мети.

7. Замах на бандитизм можливий у випадках: 1) вчинення дій, спрямованих на створення банди, але які не призвели до її створення з причин, не залежних від волі винного; 2) вступу до банди за умови, що особа з не залежних від її волі причини не вчинила ніяких дій у межах злочинної діяльності банди.

8. Особливості законодавчої конструкції бандитизму обумовлюють можливість готування до цього злочину лише в разі вчинення особою, яка не є учасником банди, дій, спрямованих на створення умов для вчинення нею в складі банди нападу на підприємства, установи, організації або окремих осіб.

9. Суб\'єктивна сторона бандитизму характеризується виною в формі прямого умислу та наявністю спеціальної мети діяльності банди – вчинення нападів на підприємства, установи, організації або на окремих осіб. Прямий умисел при бандитизмі, що належить до злочинів з формальним складом, передбачає усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру вчинюваного нею діяння та бажання таке діяння вчинити. При цьому інтелектуальний момент умислу при бандитизмі у будь-якій формі його об\'єктивної сторони повинен включати усвідомлення наявності озброєної банди, що має місце при усвідомленні кожної з ознак, які характеризують останню. Крім цього, до складу інтелектуального моменту умислу при бандитизмі входить усвідомлення особою суспільної небезпечності як власного діяння (організації банди, участі в банді або участі у вчинюваному бандою нападі), так й усвідомлення суспільної небезпечності злочинної діяльності банди в цілому.

10. Суб\'єктом бандитизму може виступати лише фізична осудна особа, яка досягла віку чотирнадцяти років. Але встановлення за вчинення злочину, передбаченого ст. 257 КК "Бандитизм”, кримінальної відповідальності осіб віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років не відповідає виробленим теорією кримінального права принципам встановлення за вчинення окремих злочинів зниженого віку кримінальної відповідальності. На підставі цього необхідно виключити ст. 257 КК з передбаченого ч. 2 ст. 22 КК переліку злочинів, за які підлягають відповідальності особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років.

11. При здійсненні пенализації бандитизму слід виходити з необхідності досягнення таких цілей покарання, як кара, спеціальне попередження, до складу якого входять виправлення засуджених і запобігання вчиненню ними нових злочинів, та загальне попередження. У сучасних умовах соціально-економічного розвитку України мета загального попередження повинна визнаватися першочерговою по відношенню до мети загального попередження. Санкцію ст. 257 КК "Бандитизм” необхідно викласти у такій редакції: "караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, а у випадках вчинення таких діянь з корисливих мотивів – з конфіскацією майна”.