Внаслідок системного аналізу даної проблеми можемо зробити певні висновки.

1.Особливою рисою філософсько-правової думки XX ст. є те, що в ній немає одного генерального напряму, а існує плюралізм поглядів і тенденцій.

2.Позитивізм у праві виник як реакція на спекулятивно-метафізичну філософію права XVII—XVIII ст., як прагнення змінити метафізичне вчення на абсолютні начала права таким його вивченням, яке спирається на позитивний дослідний матеріал, на "факти", тобто безпосередньо "дане".

3. Для розвитку позитивізму в ХХ столітті характерні такі ознаки:

трансформація поняття «природного права», «ідеї права» (тобто того всього, що не є позитивним правом);

звільнення «правознавства» від «моралі» - завдяки чому розвивається «чисте вчення про право»;

визначення питання про нормативну (обов’язкову) силу права, де правовий характер має не всякий примусовий притик, а лише той, що походить від владної інстанції, яка має на це відповідне повноваження;

гуманізація позитивного права, через термін «визнання» як ідею згоди більшості. З цієї точки зору право визначається як союз первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін та правосуддя;

через визначення терміну «визнання» створюється тенденція до більшого врахування суб’єктивності й емпіричних умов у процесі пізнання права;

тому основною тенденцією в ХХ ст., на нашу думку, є пом’якшення принципу державного абсолютизму і відхід до більш гнучкіших визначень джерела права ( від «сила» через повноваження до «визнання»).

Основними ознаками концепцій природного права, що виникли в основі вчення І.Канта про право є:

1)принцип давності "істинного” права (природного) лише через суб’єктивне мислення де містяться поняття права і ідеї прав, які потім додаються до дійсності, як незалежні від неї;

2)"ідея” природного права з мінливим змістом (за Штаммлером), яка є формальним метафізичним началом. Що уособлює справедливість як критерій оцінки і виправлення права в законі. З цього виходить, що самому праву за його суттю властиве внутрішнє бажання досягти соціального ідеалу. Де існує суспільство людей, які вільно бажають;

3)право може бути зрозумілим лише з апріорної ідеї права, що визначає його цілі, має 3 складові цінності: справедливість, визначеність та правову стабільність (Г. Радбрух);

4)абсолютна основа природного права розкривається у моральній ідеї особистості, яка виступає ідеалом і ціллю самої себе і слугує засобом і критерієм в організації правопорядку (П. Новгородцев).

4. Існують такі концепції відродженого природного права ХХ століття:

неокантіанське праворозуміння;

неогегелянська школа права;

концепція природного права інтерсубєктивного напрямку;

екзистенціальний напрям філософії права;

герметичний напрям філософії права;

комунікативний напрям філософії права.

5. Більшість сучасних концепцій держави вже здебільшого вбачають у ній специфічний механізм забезпечення цілісності суспільства та вирішення загальних справ, інструмент досягнення соціального компромісу.

Існують такі концепції:

концепція соціально – правової держави;

концепція демократичної держави;

концепція національної держави;

6. Українські філософи, соціальні мислителі, політичні діячі внесли вагомий доробок у розробку як загальної проблематики філософії права, так і його конкретному прояві в умовах реальностей України.