Метою нашої курсової роботи була характеристика затримання органами дізнання підозрюваного у вчиненні злочину.

В ході роботи були вирішені такі завданння:

- дана характеристика підозрюваному, його правам та обов’язкам;

- розкрита сутність затримання підозрюваного у вчиненні злочину;

- охарактеризовано Інститут обмеження свободи особи на досудових стадіях в контексті реформи кримінальної юстиції

Внаслідок системного аналізу даної проблематики, ми можемо зробити наступні висновки, а саме:

1. Підозрюваним визнається: 1) особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

2. Підозрюваний зобов'язаний: 1) з'являтися за викликом органів дізнання та досудового слідства. У разі нез'явлення без поважних причин він може бути доставлений у порядку приводу; 2) не чинити перешкоди нормальному ходу розслідування протизаконними методами. У разі, коли підозрюваний вдається до таких дій, до нього можуть бути застосовані більш суворі запобіжні заходи.

3. Підозрюваний як учасник кримінального процесу з’являється на стадії досудового слідства у двох випадках: - при затриманні за підозрою в скоєнні злочину; - при обранні запобіжного заходу до прийняття рішення про притягнення його як обвинуваченого.

4. Якщо особу затримано за підозрою в скоєнні злочину, то протягом 72 годин після затримання повинне бути прийняте одне з таких рішень: - особу має бути звільнено (якщо не підтвердилася підозра в скоєнні злочину, закінчився встановлений законом термін затримання або затримання було проведено з порушенням вимог закону); - звільнено з подальшим обранням щодо неї запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою; - доставлено до судді з поданням про обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

5. Механізми обмеження свободи особи у кримінальному процесі на досудових стадіях в черговий раз постають в центрі уваги як фахівців, так і українського суспільства. Сьогодні необхідність удосконалення цих процедур підкреслена як на рівні конституційної реформи в частині т.з. ліквідації депутатської недоторканності та зменшення строків затримання особи до 48 годин, так і реформи кримінальної юстиції в частині пропозицій щодо диференціації форм розслідування кримінальних правопорушень та запровадження європейських стандартів.

6. Додержання принципу негайності щодо забезпечення права затриманої особи без зволікань постати перед компетентним суддею процедурно підтверджує той факт, що підстави для затримання особи мали місце на момент затримання, а не були здобуті після затримання. На нинішньому етапі на перший план постають проблеми, що пов’язані з необхідністю детального обґрунтування (з чітким посиланням на фактичні обставини) кожного випадку взяття особи під варту, а також особливої уваги потребують вимоги до суддів в кожному випадку ретельно вивчати всі обставини, з огляду на які може бути застосовано до особи інший більш м’який запобіжний захід. Подальший розвиток процедури затримання та взяття під варту пов’язаний з необхідністю вибору між європейською моделлю судового контролю і моделлю країн СНД. Для України європейський вибір – це повернення до власних історичних витоків розвитку системи правосуддя.